Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гемотрансфузія (переливання крові)

Гемотрансфузія (переливання крові)

Назва:
Гемотрансфузія (переливання крові)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,31 KB
Завантажень:
751
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Гемотрансфузію (переливання крові) широко застосовують у хірургії з метою заміщення крововтрати, стимуляції захисних сил організму, зменшення інтоксикації і спинення кровотечі.

Ідея переливання крові хворому від здорової людини виникла в далекій давнині. Перші спроби переливання крові були зроблені в середні віки і закінчилися смертю хворих. Були також спроби переливати людині кров тварини (овець).

Перші успішні переливання крові здійснили в Англії Бланделл у 1819 р. і Вольф у 1832 р. В Росії питаннями переливання крові займалися визначні вітчизняні хірурги І. М. Соколов, X. X. Соломон, І. В. Буяльський, О. М. Філомафітський, С. П. Коломнін та ін.

В. В. Сутугін у 1865 р. повідомив про застосування в експериментах на собаках дефібринованої крові, консервованої при t 0 °С.

У 1901 р. Ландштейнер відкрив три групи крові; в 1907 р. Я. Янський і в 1910 р. В. Мосс відкрили четверту групу крові. Відкриття груп крові стало науковим обґрунтуванням для широкого використання переливання крові в медицині.

У Росії перше переливання крові зробив у 1919 р. В. М. Шамов у клініці С. П. Федорова. У 1926 р. в Москві було організовано перший у світі Науково-дослідний інститут переливання крові. Питання переливання крові глибоко висвітлене в працях хірургів В. М. Шамова, М. М. Єланського, С.І. Спасокукоцького, А. А. Багдасарова, С. С. Юдіна та ін.

Групова належність крові залежить від вмісту в еритроцитах аглютиногенів і в плазмі крові антитіл, що мають назву аглютинінів. Є два аглютиногени — А і В і два види аглютинінів — α і β .

Аглютиногени вступають у реакцію аглютинації з однойменними аглютинінами. При цьому відбувається реакція аглютинації, яка полягає в склеюванні з наступним руйнуванням (гемолізом) еритроцитів.

Залежно від наявності в еритроцитах аглютиногенів і в сироватці аглютинінів виділяють чотири основні групи крові.

Перша ґрупа — О (І) — еритроцитирне містять аглютиногенів (О). У сироватці крові містяться обидва аглютиніни — α і β.

Друга група — А (II)—еритроцити містять аглютиноген А, у сироватці крові є аглютинін β.

Третя група—В (III) —еритроцити містять аглютиноген В, сироватка крові — аглютинін а.

Четверта група — АВ (IV) — еритроцити містять аглютиногени А і В. У сироватці крові аглютинінів немає (О).

З урахуванням серологічних факторів групи крові можна відповідно позначати І — О α β, II— A2, III —В, IV —ABO.

Аглютиноген А має два різновиди: А1 спостережуваний у 95 %, і А2 — в 5 % випадків. У зв'язку з цим розрізняють дві підгрупи в другій і четвертій групах: І (О), II (А1) і II (А2), IV (A1B) і (А2В). Внаслідок наявності двох різновидів аглютиногенів А слід особливо старанно перевіряти реакцію на сумісність крові, переливаючи хворим II (А) групу крові.

При переливанні крові реакція аглютинації відбувається між аглютиногенами еритроцитів крові донора і аглютинінами сироватки хворого (реципієнта). Аглютиніни крові донора не вступають у реакцію аглютинації з аглютиногенами еритроцитів реципієнта, оскільки кров, Що переливається, в значній мірі розводиться у крові реципієнта. .

У зв'язку з цим люди з О (І) групою крові є універсальними донорами: першу групу крові можна переливати всім без винятку хворим. Хворим з О (І) групою крові можна переливати тільки однойменну кров.

Хворі, що мають АВ (IV) групу крові є універсальними реципієнтами, їм можна переливати кров усіх груп. Донорську кров АВ (IV) крові можна переливати тільки особам з однойменною групою крові.

Кров А (II) і В (III) груп можна переливати хворим з однойменною і АВ (IV) групами крові. Хворим, що мають А (II) і В (III) групи крові можна переливати донорську однойменну і О (І) групи крові.

Тільки при значних крововтратах і переливаннях великих доз крові групи О (І) можлива зворотна аглютинація між аглютинінами донорської крові і еритроцитами реципієнта. Тому при великих крововтратах слід переливати кров однойменної групи.

Механізм впливу перелитої крові на організм хворого складний; він включає замісну, стимулюючу, кровоспинну і знешкоджувальну дії.

Замісна дія крові відіграє велику роль при крововтратах. Перелита кров заміщує ту, яку втратив хворий, і тим самим поліпшує кровообіг, окисні та обмінні процеси в організмі. Вона стимулює функцію внутрішніх органів і систем організму, зокрема нервової та ендокринної, і органів кровообігу. Після переливання крові поліпшується кровотворна функція червоного кісткового мозку, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, поліпшуються обмінні процеси.

Кровоспинна дія перелитої крові пов'язана з наявністю в ній солей кальцію, протромбіну і тромбокінази.

Знешкоджувальна дія перелитої крові пояснюється стимулюючим впливом її на функції організму, поліпшенням окисних процесів і зменшенням концентрації токсинів.

Показання до переливання крові пов'язані з механізмом дії крові, яку переливають.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Гемотрансфузія (переливання крові)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок