Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Урогенітальний хломідіоз

Урогенітальний хломідіоз

Назва:
Урогенітальний хломідіоз
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
1,94 KB
Завантажень:
238
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Урогенітальний
хломідіоз


Збудники урогенітального хламідіозу – хламідії, які розмножуються і паразитують внутрішньоклітинно. Урогенітальний хламідіоз є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом. Причинами такого широкого розповсюдження цієї хвороби є малосимптомний, або безсимптомний перебіг, складність діагностики і лікування, відсутність специфічних засобів профілактики та інші загальні причини, що сприяють поширенню усіх хвороб, що передаються статевим шляхом.
Шляхи зараження урогенітальною хламідійною інфекцією: статевий, внутрішньоутробний, при проходженні новонароджених через статеві шляхи хворої на хламідіоз матері.
Джерелом збудника є хворі на хламідіоз.
Інкубаційний період 5-14 днів. Вродженого і набутого імунітету немає.
Клінічно урогенітальна хламідійна інфекція проявляється симптомами уретриту (запалення слизової оболонки сечовипускного каналу - уретри) в чоловіків і цервіциту (запалення слизової оболонки шийки матки) у жінок, які в більшості випадків перебігають малосимптомно або безсимптомно. Без лабораторного дослідження встановити етіологічний діагноз (збудника) неможливо.
Можливі ускладнення хламідіозу:
у чоловіків: простатит (запалення передміхурової залози), епідидиміт (запалення придатка яєчка), безплідність;
у жінок: бартолініт, безплідність, ендометрит (запалення слизової оболонки матки), сальнінгіт (запалення маткових труб), пельвіолеринтоніт (запалення тазової очеревини);
у вагітних: позаматкова вагітність, викидень, метвонародження;
у плода: внутрішньоутробний сежис, пневмонія, менінгоенцефоліт;
у новонароджених: кон’юктивіт, пневомнія, вульвовагініт у дівчаток.
Діагноз підтверджують цитологічним дослідженням зскрібків із слизової оболонки методом імунофлюороресценції і серологічним дослідженням (виявленням антитіл).
Лікування: засосовують антибіотики, що проникають усередину уражених клітин-доксициклін, еритроміцин, офлоксацин, ципрофлоксацин, азитроміцин впродовж 7-14 днів.
Профілактика
З метою індивідуальної профілактики застосовують 0,05 % водний розчин хлоргексидину біглюконату у пластмасових флаконах по 100 мм.
Спосіб застосування для чоловіків:
випускають сечу і ретельно миють руки з милом;
статеві органи, промежину, прилеглі частини стегон теж ретельно миють теплою водою з милом і висушують;
названі ділянки протирають тампоном, просякнутим розчином хлоргексидину біглюконату;
у передню частину сечовипускального каналу (уретри) очною піпеткою вводять 1-2 мм цього розчину, затискають зовнішній отвір двома пальцями на 2-3 хвилини і відпускають, після цього не випускають сечі впродовж 2 год;
на облобленні ділянки накладають марлеві салфетки для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку в найближчий час змінюють.
Спосіб застосування для жінок:
1, 2, 3 так само, як у чоловіків;
4) спринцівкою зі стерильним (прокип’яченим) наконечником у піхву вводять 150-200 мл 0,05 % розчину хлоргексидину біглюконату з наступним введенням у сечовипускальний канал 1-1,5 мл цього ж розчину очною піпеткою;
як у чоловіків.
Цей спосіб індивідуальної профілактики найефективніший, якщо він проведений не пізніше 2 год. після кожного статевого зв’язку.
Також з метою індивідуальної профілактики можна використовувати презервативи, які найефективніше захищають від зараження хворобами, які передаються статевим шляхом.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Реферат на тему: Урогенітальний хломідіоз

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок