Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Ревматичні захворювання

Ревматичні захворювання

Назва:
Ревматичні захворювання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
47,57 KB
Завантажень:
182
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 
Реферат
Ревматичні захворювання.


Ревматизм (гостра ревматична лихоманка).
Ревматизм – це системне захворювання сполучної тканини з аутоімунним механізмом розвитку, з переважною локалізацією в оболонках серця та суглобів, що розвивається після перенесеної гострої стрептококової інфекції у схильних до нього осіб, головним чином у віці 7-15 років. Жінки хворіють у 2,5-3 рази частіше, ніж чоловіки.
Успіх у лікуванні ревматизму та попередженні вад серця визначається раннім розпізнаванням хвороби, своєчасністю та адекватністю індивідуалізованої терапії. Згідно з доповіддю дослідницької групи ВООЗ ”Ревматизм та ревматична хвороба серця” (1989), усім хворим на гостру ревматичну лихоманку показана госпіталізація для підтвердження діагнозу, підбору початкового лікування та ознайомлення хворого із суттю недуги.
Етіологія. Результати епідеміологічних даних, клінічних спостережень, мікробіологічних, імунологічних та експериментальних досліджень переконливо свідчать про зв’язок стрептококової інфекції (стрептококів серологічної групи А) з ревматизмом. Підтвердження стрептококової етіології ревматизму: перша атака ревматизму виникає після стрептококової інфекції (ангіна, фарингіт); збільшення захворюваності на ревматизм підчас спалахів ГРВІ, що спричинена -гемолітичним стрептококом групи А, підвищення титрів протистрептококових антитіл (АСЛ, АСГ, АСК).
Певне значення в етіології ревматизму надається L-формам стрептококів. З крові хворих на ревматизм виділено культуру L-форм стрептокока та отримано антиген, до якого у більшості хворих є антитіла.
Стрептококова етіологія ревматизму характерна для “класичних” його форм, що мають гострий перебіг, із втягненням у процес суглобів. Є припущення про алергічну природу (поза зв’язком зі стрептококом або іншими інфекційними антигенами), а також інфекційно-токсичне або вірусне походження ревматизму.
Важливу роль у розвитку хвороби відіграє індивідуальна чутливість до стрептококової інфекції, що пов’язано з генетичними змінами в гуморальному та клітинному імунітеті.
Певна роль відводиться також спадковому чиннику. У деяких сім’ях захворюваність на ревматизм у 2-3 рази вища, ніж у популяції.
Патогенез ревматизму складний і багато в чому незрозумілий. Істотне значення в його розвитку надається алергії. Про це свідчать близкість клініко-анато-мічних проявів ревматизму, сироваткової хвороби та експериментальної алергії, рецидивування хвороби під впливом низки неспецифічних чинників, антиревматичний ефект від протиалергічних засобів.
Комітет експертів ВООЗ (1978) сформулював погляд на патогенез ревматизму як токсико-алергічну патологію. Встановлено, що стрептококи виробляють велику кількість клітинних та позаклітинних речовин, які мають токсичні ферментні властивості (стрептолізини, стрептококова протеїназа, дезокси-рибонуклеаза, мукопептиди). Всі вони мають виражену кардіотоксичну дію. Ауто-імунна гіпотеза патогенезу ревматизму грунтується на імунологічному зв’язку між антигенами стрептококів групи А та деякими компонентами тканини міокарда.
Вірусна концепція ревматизму грунтується на схожості клінічних та морфоло-гічних проявів вірусних та ревматичних кардитів. Вважають, що деякі кардіотропні віруси можуть спричинити не тільки схожий з ревматизмом клінічний синдром, але й вальвуліти з подальшою деформацією клапанів. Йдеться про те, що стрептокок здатний виділяти особливу субстанцію, яка пригнічує імунітет та активізує латентні віруси, що мають цитотоксичну дію.
При мітральному стенозі деякі автори виявляють підвищення титру антитіл до вірусів Коксакі В3 та В4, що пов’язується з участю цих вірусів у патогенезі ревма-тизму.
Морфологічно при ревматизмі виділяють такі фазові зміни сполучної тканини: мукоїдне набрякання, фібриноїдні зміни, некроз, клітинні реакції (інфільтрація лімфоцитами та плазмоцитами, утворення гранульом Ашоффа-Талалаєва).
Ревматичний процес закінчується склерозуванням. Про обмеження або поворотність процесу можна говорити тільки в стадії мукоїдного набрякання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 



Реферат на тему: Ревматичні захворювання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок