Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Біологічні особливості, практичне значення та технологія масового розведення хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus)

Біологічні особливості, практичне значення та технологія масового розведення хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus)

Назва:
Біологічні особливості, практичне значення та технологія масового розведення хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
1,09 KB
Завантажень:
303
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
В С Т У П

Питаннями захисту рослин займалися ще стародавні єгипетські, грецькі, китайські та римські вчені, але вік науково-обгрунтованих заходів не перевищує 150 років. На певних етапах історії розвитку захисту рослин людство надавало перевагу тим методам, які з точки зору науково-технічного прогресу були найдоступнішими і приносили певні успіхи у боротьбі зі шкодочинними організмами.

У ХІХ ст. рівень науково-технічного розвитку суспільства був таким, що у боротьбі зі шкідливими організмами використовували здебільшого механічні та деякі агротехнічні методи. Практикували безпосередній ручний збір шкідників на полі, а згодом використовували певні пристосування типу марлевих волоків для відлову метеликів, обкопування полів ловчими канавками, що затримували міграцію жуків і гусениць тощо.

Перехід України останнього десятиріччя ХХ ст. до багатоукладного сільського господарства супроводжується не тільки дестабілізацією цього екологічного та фітосанітарного стану, але й тривалим погіршенням соціального статусу селян. Поряд з різким спадом виробництва одна з об’єктивних причин цього - інтенсивне застосування обмеженого асортименту хімічних пестицидів, порушення або ігнорування сівозмін, елементарне невиконання агротехніки, недостатнє ресурсо- та енергопостачання. Як наслідок – масова поява резистентних форм шкідників, фітопатогенів та бур’янів, сукцесія шкідливих видів, збіднення біоти агроландшафтів, забруднення грунтів та водоймищ полютантами, зниження урожаю та погіршення його харчової якості, зростання травматизму та захворюваності працівників і в підсумку – зниження якості життя сільського населення. В більш загальному та широкому розумінні – змінені умови проживання порушують імунний статус людей, що врешті зменшує популяцію людей до такого рівня. Коли їх негативна дія на природу стане неістотою.

Щоб не допустити у ХХІ столітті подібного сценарію, потрібні термінові заходи для гарантування безпеки на планеті, збереження її біорізноманіття, біологізації агросфери і захисту рослин зокрема.

Сучасні методи захисту рослин містять теоретично та методично обґрунтоване поєднання організаційно-господарських, агротехнічних, генетичних, імунологічних, біологічних, мікробіологічних і хімічних засобів. Їх взаємодія суворо зумовлена й спрямована насамперед на обмеження обсягів застосування пестицидів. У світовій практиці цей напрям наукового забезпечення рослин дістав назву інтегрованого.

Проблема добування харчів має розв’язуватися нині шляхом розвитку „м’якої” хімії, як складової інтегрованих методів. При цьому головним завданням має бути як зниження навантаження існуючих засобів захисту рослин на агроекосистему, так і пошуки нових препаратів, які менш згубно діяли б на навколишнє середовище.

Істотна увага має бути привернута до розвитку біологічних методів захисту рослин від шкідливих організмів, а також до створення стійких сортів та гібридів за допомоги генної інженерії, внаслідок чого різко зменшиться прес пестицидів на навколишнє середовище.

Біологічний метод розглядається як альтернативний у системі захисних заходів і у той же час в силу своїх специфічних особливостей є основою для розробок екологічно безпечних, економічних та довготривалих програм боротьби з шкідливими організмами.

Вищезгаданий метод боротьби з шкідниками і хворобами рослин заснований на використанні природних паразитів, хижаків, грибних, бактеріальних, вірусних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності.

Механізм дії біологічних засобів захисту рослин проявляється у вигляді паразитування, знищення і ураження шкідливих організмів ентомофагами, бактеріями, грибами, вірусами, а також використання їхніх антагоністичних властивостей по відношенню до захворювань рослин.

Як правило біологічні засоби захисту мають вузьку вибіркову здатність, тим самим не наносять шкоду людині та навколишньому середовищу у порівнянні з хімічними пестицидами.

Практично біологічні засоби можна застосовувати проти всіх шкідників і хвороб, оскільки вони потенційно існують у природі. Однак особливого значення вони набувають у закритому ґрунті на овочевих та плодово-ягідних культурах, при вирощуванні яких необхідно проводити багаторазові обробки, а продукція дуже часто надходить безпосередньо на стіл споживача.

З екологічної точки зору тепличні культиваційні споруди представляють із себе частково або повністю самостійну екосистему з програмованим мікрокліматом, запасом мінерального живлення й іншими чинниками, які необхідні для вирощування тієї чи іншої культури. Видовий склад шкідливих організмів у теплицях, на відміну від агроекосистем відкритого ґрунту, представлений специфічними формами. Адаптованими до субтропічних умов закритого ґрунту.

Розвиток біологічного захисту рослин у теплично-парникових господарствах є одним з найважливіших і на даний момент самим злободенним з питань впровадження біометоду у сільськогосподарську практику.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Біологічні особливості, практичне значення та технологія масового розведення хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок