Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Висипний тиф

Висипний тиф

Назва:
Висипний тиф
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,36 KB
Завантажень:
118
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своєрідним висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної системи. Висипний тиф (історичний, або класичний) є одним з різновидів великої групи рикетсіозних захворювань людини, до яких, зокрема, належать ендемічний (щуриний) висипний тиф, кліщовий висипний тиф (північноазіатський іксодорикетсіоз) і лихоманка Ку, а також хвороба Брілла.

Етіологія. Збудник висипного тифу – рикетсії Провацека (Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у хворих висипним тифом. Мають таку назву на честь вченого Провацека, який вивчав причину вошивого тифу й загинув від нього в 1915 р. Збудник висипного тифу може культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболонці курячих ембріонів, що розвиваються.

Епідеміологія. Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним джерелом інфекції. Вона небезпечна наприкінці інкубаційного, весь лихоманковий період і ще на протязі 2 днів після нормалізації температури тіла. У деяких випадках хворий висипним тифом залишається заразним ще на протязі 10 днів.

Висипний тиф безпосередньо від хворої людини до здорової не передається. Передача рикетсій обумовлена наявністю переносників – вошей (головним чином платтяної воші). Воша, насмоктавшись крові висипнотифозного хворого, стає здатною передавати захворювання не раніше, ніж через 4-5 днів. За цей час відбувається розмноження рикетсій в епітеліальних клітинах її кишечнику, де їх знаходять у великій кількості. Ця обставина має велике епідеміологічне значення. Так, при госпіталізації хворого в перші 5 днів хвороби й одночасній обробці епідеміологічного осередку (знищення вошей) нових випадків захворювання в цьому осередку не буде. Максимальний строк життя зараженої воші 40 – 45 днів; отже, на протязі 35 – 40 днів вона здатна передавати інфекцію.

Клітини епітелію кишечнику зараженої воші через 5 днів переповнюються рикетсіями Провацека, внаслідок чого вони руйнуються і збудник висипного тифу разом з випорожненнями виходить назовні, забруднюючи шкіру й білизну людини. Цілісність шкірних покривів порушується укусом вошей і розчосами; при почісуванні запаленого місця відбувається втирання в шкіру рикетсій, які потім проникають в кров’яне русло.

Клінічні ознаки. Рикетсії, проникнувши в кров, розносяться по всьому організму. Як внутрішньоклітинні паразити, вони вкорінюються в ендотелій артеріол і капілярів, викликаючи там специфічні зміни. Ендотеліальні клітини уражених судин різко набухають, що призводить до звуження або повної їх закупорки. Такі зміни судин (гранулеми) спостерігаються в усіх органах, в тому числі й у центральній нервовій системі, особливо в продовгуватому мозку. Ці ураження викликають тяжкі розлади з боку серцево-судинної та нервової систем (менінгоенцифаліт), що одночасно з токсичною дією збудника хвороби обумовлює клінічну картину цього захворювання.

Інкубаційний період висипного тифу становить в середньому 14-15 днів; іноді він скорочується до 7 або триває до 23 днів. Захворювання починається гостро. У ряді випадків на протязі 1-2 днів спостерігається загальне нездужання, поганий апетит. Потім піднімається температура тіла, що досягає в перші 2 дні 39-40° С. Часто підвищення температури супроводжується ознобом.

З першого дня хворий скаржиться на нестерпний зростаючий головний біль, неспокійний, переривчастий сон із сновидіннями. Ці явища швидко змушують хворого лягти у ліжко. Зовнішній вигляд його досить типовий. Обличчя гіпереміроване, набрякле, кон’юнктивіти різко гіпереміровані, судини склер розширені, ін’єцировані (“кролячі очі”). Шкіра гаряча.

На 5-й день хвороби (рідше на 4–6-й) з’являється висипка в області бокових поверхонь грудної клітини, на згинальній поверхні передпліч, ліктьових згинах і швидко поширюється по всьому тулубу й на нижні кінцівки. Висипка поліморфна (різна за величиною і формою); спочатку вона може бути розеолізною (зникає при натискуванні на неї або розтягуванні шкіри), швидко перетворюється на петехіальну, яка вже не зникає при натискуванні та розтягуванні шкіри. При важкому протіканні хвороби висипка може бути з самого початку петехіальною. Діаметр елементів висипки від 2 до 5 мм. Іноді до появи висипки на перехідній складці кон’юнктиви виникають дрібнокрапкові крововиливи (симптом Кіарі – Авцина); при огляді зіву можна знайти на слизовій оболонці м’якого піднебіння, а також біля кореня язичка одиничні крапкові крововиливи (енантема). До чітко вираженої висипки петехії можуть бути виявлені шляхом накладення на плече хворого резинового джгута; при цьому нижче місця перетяжки утворюються крапкові крововиливи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Висипний тиф

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок