Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Біодоступність (біозасвоюваність) лікарського препарату

Біодоступність (біозасвоюваність) лікарського препарату

Назва:
Біодоступність (біозасвоюваність) лікарського препарату
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,83 KB
Завантажень:
141
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Біодоступність (біозасвоюваність) лікарського препарату визначається:
- Часом, на протязі якого препарат знаходиться в загальному крузі кровообігу [0]
- Відносною кількістю речовини , що надійшла в загальний круг кровообігу з дози, яку ввели у вигляді лікарської форми [100]
- Об'ємом крові, в якому розчиняється доза препарата, яку ввели [0]
Біодоступність (біозасвоюваність) лікарських препаратів при парентеральному прийомі залежить від:
- Фізико-хімічних властивостей лікарської форми [50]
- Ступеню абсорбції ліків з шлунково-кишкового тракту [100]
- Екскреції препарату [0]
- Частоти прийому [0]
Врахування молекулярних механізмів транспорту лікарських засобів у клітину дозволяє вибрати оптимальний шлях його введення в організм. Загалом, спосіб введення залежить від природи лікарського засобу, а також від клінічної доцільності застосування тієї чи іншої його форми. Найбільш привабливим шляхом введення препарату є пероральний. Для підвищення біодоступності лікарських засобів нещодавно почали застосовувати техніку мікронізації діючої речовини, що дозволяє отримати її у вигляді дрібних часток діаметром декілька мікрон. Проте навіть цей метод має суттєвий недолік: перед тим як препарат досягне тканини-мішені, він по портальній системі судин потрапить у печінку, де значна його частина буде інактивована. Парентеральне введення забезпечує високу біоеквівалентність лікарського засобу, оскільки значно менша частина препарату піддається інактивації в печінці. Крім того, все ширше використовують препарати, призначені для інгаляційного та місцевого застосування, що також дозволяє уникнути первинного проходження препарату через печінку.
Фахівці застерігають проти введення декількох препаратів в одному шприці. Більше того, вони не рекомендують одномоментно вводити декілька препаратів, хіба що це диктується невідкладними потребами, але навіть у цьому випадку різні лікарські засоби слід вводити в різні ділянки тіла (Каганов Б., Сичинава И., 2000).
Останніми роками почастішали випадки інфікування різними збудниками при переливанні крові та її фракцій. У зв’язку з цим Рада Європи затвердила низку рекомендацій з метою захистити населення Європейського Союзу від можливої передачі хвороби Крейцфельдта—Якоба через гемотрансфузію і закликала національні уряди зробити контроль за призначенням гемотрансфузій більш жорстким. Це диктує необхідність розроблення фармакологічних засобів, які б заміщували втрачені внаслідок крововтрати функції крові. Вже зараз владні структури Ради Європи рекомендують звузити показання для застосування крові та плазми, навіть якщо прямих доказів передачі захворювання Крейцфельдта—Якоба через кров не буде наведено.
На фармакокінетику фармакодинаміку лікарських препаратів впливають екзогенні і екзогенні фактори. До екзогенних факторів належать хімічна будова, фізико-хімічні властивості лікарських засобів, лікарська форма та шляхи її введення, дози ліків, режим харчування і склад їжі, фактори зовнішнього середовища, зокрема метереологічні, вплив часу доби і т.д. До ендогенних факторів належать фактори, що можуть суттєво вплинути на дію ліків – це вік, стать, менструальний цикл, вагітність, наявність тих чи інших патологічних станів.
Хімічна будова. Речовини близькі по будові часто проявляють однакові фармакологічні властивості (т.б. певні функціональні групи – ОН1 – ЛН2 і т.д.) надають певних фармакологічних властивостей (напр. барбітурати, сульфіламіди). Але інколи однакову дію проявляють речовини різної будови (морфін, промедол).
Фізичні і фізико-хімічні властивості. Дія речовин залежить від розчинності у воді, жирах, ступеня електролітичної дисоціації, летючості, ступеня подрібненості речовин. Чим більші ці величини, тим дія сильніша. Наприклад, барію сульфат нерозчинна сполука, не всмоктується, тому використовується для рентгеноскопії ШКТ. Барію хлорид розчинна сполука, добре всмоктується із ШКТ і може проявляти отруйну дію, так як солі барію дуже отруйні. Тому розчинні солі барію не використовуються.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Біодоступність (біозасвоюваність) лікарського препарату

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок