Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> реферат безкоштовно: Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Етіологія, патогенез туберкульозу. Імунітет при туберкульозі

Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Етіологія, патогенез туберкульозу. Імунітет при туберкульозі / сторінка 6

Назва:
Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Етіологія, патогенез туберкульозу. Імунітет при туберкульозі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,25 KB
Завантажень:
227
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 

ЕТІОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Збудником туберкульозу є мікобактерії туберкульозу (МБТ), які в 1882 р. відкрив Р.Кох. Цей рід об’єднує понад 30 видів мікобактерій, але туберкульоз у людини спричиняють лише 3 – Mycobacterium tuberculosis (людський вид), M.bovis (бичачий вид), M.africanum (проміжний вид). Найбільше епідемічне значення має людський вид – мікобактерія туберкульозу (МБТ), штами якого виявляють у 95-98 % хворих на туберкульоз.
Крім безумовно патогенних для людини МБТ, певну роль у виникненні захворювань, що за клінічним перебігом нагадують туберкульоз, відіграють умовно-патогенні атипові мікобактерії M.avium, M.intracellulare, M.chelonei, M.genavense, M.gordonae, M.kansasi, M.marinum, M.scrofulaceum, M.xenopi та інші. Вони спричиняють мікобактеріози, які на окремих територіях становлять 3% захворювань, зумовлених мікобактеріями, головним чином позалегеневої локалізації. Проте, виявлення КСБ у хворих на ВІЛ-інфекцію, в більшості випадків свідчить про наявність ТБ, навіть в регіонах з високим розповсюдженням атипових мікобактеріозів (Clin Infect Dis1998; 19:334).
МБТ уражають різні органи і системи організму людини, найчастіше – легені, а з позалегеневих локалізацій – лімфатичні вузли, кістки і суглоби, нирки і сечостатеві органи, серозні оболонки (плевра, перикард, очеревина), головний мозок та його оболонки, печінку, селезінку, бронхи, трахею, гортань, очі, шкіру і підшкірну клітковину, вуха, наднирники, стравохід, шлунок, кишківник та ін.
Після зараження МБТ людина залишається інфікованою протягом багатьох років, можливо – пожиттєво. У більшості (90%) людей, інфікованих МБТ, але не інфікованих ВІЛ, захворювання на туберкульоз не розвивається. У них єдиним проявом інфекції може бути позитивна туберкулінова проба.
МБТ мають продовгуватий паличкоподібний вигляд довжиною 1-6 мкм і шириною 0,2-0,5 мкм, нерухомі, мають великий поліморфізм. Діляться МБТ шляхом відбруньковування, поперечного ділення, гілкування. Спор і капсул не утворюють. Ростуть повільно, оптимальна температура росту 37-38°С. Подвоєння МБТ наступає через 24—48 годин. При зниженні температури до 29°С, або підвищенні до 45°С ріст МБТ припиняється. За ростовими властивостями виділяють МБТ, які ростуть швидко або повільно і МБТ, що знаходяться в латентному стані.
В складі МБТ є туберкулінопротеїди, ліпіди і полісахариди. Туберкулінопротеїди є носіями імуногенної специфічності, з ними пов'язана реакція гіперчутливості уповільненого типу. Великий вміст ліпідів відрізняє МБТ від інших видів мікроорганізмів і зумовлює такі властивості:
стійкість проти кислот, лугів і спиртів;
стійкість проти звичайних дезінфікуючих речовин;
патогенність МБТ.
В природних умовах МБТ стійкі до факторів зовнішнього середовища і зберігають життєздатність на протязі кількох місяців. В рідкому середовищі МБТ гинуть при кип’ятінні через 5 хвилин, а в сухій мокроті при температурі 100 0С — через 45 хвилин. Під впливом сонячних проміння вони гинуть через 1—2 хвилини, а в мокроті — через 4 години. Під впливом дезінфікуючих засобів (дезактин, хлорантаін) МБТ гинуть через 3-5 годин.
Під впливом несприятливих умов і протитуберкульозних препаратів МБТ здатні до мінливості: вони трансформуються в більш стійкі, не чутливі до цих умов форми (фільтрівні, L- форми і т.п.) – персистенція МБТ, але при сприятливих умовах вони здатні до реверсії — набувати класичну форму МБТ з патогенними властивостями. При цьому у них може формуватись резистентність до протитуберкульозних препаратів (ПТП).
Первинна медикаментозна стійкість – це стійкість, що виявлена у вперше виявлених хворих, які ніколи не приймали ПТП.
Вторинна медикаментозна стійкість (набута) – резистентність МБТ, що виявлена у хворих, які приймали ПТП більше 4 тижнів.
Монорезистентність – стійкість МБТ проти 1 з 5 препаратів І-го ряду.
Полі резистентність – стійкість МБТ проти 2 і більше ПТП.
Мультирезистентність – це різновид полі резистентності, а саме – стійкість збудника тільки проти комбінації ізоніазид + рифампіцин або й поряд з іншими препаратами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Етіологія, патогенез туберкульозу. Імунітет при туберкульозі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок