Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гострий ларингіт

Гострий ларингіт

Назва:
Гострий ларингіт
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,19 KB
Завантажень:
281
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Гострий ларингіт - запалення слизової оболонки гортані.

Етіологія. В етіології гострого ларингіту велике значення мають як мікроби (патогенний стафілокок, стрептокок, пневмокок і ін.), так і різні респіраторні віруси, особливо парагрипозні.

Патоморфологія. При гострому ларингіті виявляється гіперемія і набряклість слизової, інфільтрація її лейкоцитами. Якщо виділяється мокротиння, то при мікроскопічному його дослідженні можна знайти одиничні еритроцити й епітеліальні клітини. Запальний процес поширюється на всю поверхню слизової гортані, іноді локалізується переважно в підзв’язочному просторі, рідше - в області задньої частини голосових зв'язок. Патологічний процес може захоплювати підслизису оболонку і навіть м'язи гортані. У дітей зі зниженою реактивністю після грипу, кору, дизентерії, тифу, паратифу й ін. можуть наступити некротичні зміни в слизуватій. У механізмі виникнення некротичних ларингітів велике значення має дефіцит ретинолу.

Клініка. Гострий ларингіт найчастіше приєднується до риніту, ринофарингіту, трахеїту, але нерідко захворювання виникає первинно. Симптоми захворювання: підвищення температури, першіння в горлі, сухий гавкаючий кашель, захриплість. У дітей із проявами ексудативного діатезу відзначається інспіраторний стридор чи інспіраторна задишка. Варто пам'ятати, що симптомокомплекс гострого ларингіту спостерігається в продромі кору, при дифтерії гортані, парагрипі, грипі й інших гострих інфекційних захворюваннях. Тому необхідно дуже уважно оглянути зев. Виявлення енантеми на диффузно гіперемійованій поверхні слизової зева в сполученні з кон’юнктивітом, сльозоточивістю, світлобоязню характерно для кору. Наявність плівчатих нальотів, що виступають над рівнем слизової мигдалин і дужок, типово для дифтерії зева з можливою наступною поразкою гортані.

Розвивається так називаний круп (грипозний круп), що спостерігається в основному в дітей у віці 2-8 років майже невиключно при респіраторних захворюваннях вірусної природи (грип, парагрип). Тяжкість крупа визначається тяжкістю стенозу і ступенем компенсації дихання. Виділяють 4 ступеня крупа Круп 1 ступеня характеризується короткочасним, відносно нерідко вираженим приступом стенозу, тривалістю до декількох годин, при відсутності дихальної недостатності. При крупі II ступеня стеноз більш значний за участю всієї допоміжної мускулатури, постійний чи приступоподібний, але без вираженої дихальної недостатності. Круп III ступеня супроводжується важким стенозом з вираженою дихальною недостатністю - різке втягування міжреберних м'язів, ціаноз, дихання у легенях стає поганим, занепокоєння, частий, слабкого наповнення пульс - стеноз декомпенсований. Круп IV ступеня характеризується асфіксією (виражений ціаноз, акроціаноз), свідомість відсутня, не кожен вдих забезпечує надходження повітря в легені (дефіцит вдиху). Дихальні шуми в легенях ледь прослухуються. Наростаюча брадикардія передує зупинці серця.

Проходження гострого ларингіту звичайно сприятливе, видужання настає через 3-5 днів, але в деяких дітей, особливо з лабільною вегетативною нервовою чи системою страждаючих ексудативним діатезом, може виникнути ускладнення – вірусний (помилковий) круп. На відміну від істинного (дифтерійного) вірусний круп з'являється раптово і найчастіше о першій годині ночі. Прокинувшись, дитина стає збудженою, її турбує раптово виниклий гавкаючий кашель, що супроводжується голосним інспіраторним стридором, почуттям стиснення в грудях й захриплістю голосу.

При огляді дитини звертає на себе увагу роздування крил носа, напруга шийних м'язів, гіперемія й одутлість обличчя, ціаноз, участь в акті подиху допоміжної дихальної мускулатури (міжреберних проміжків, яремної ямки, епігастральної області). З'являється утруднений свистячий вдих, відчутний на відстані. По зовнішньому вигляду загальний стан дитини важкий.

При розпізнаванні гострого ларингіту, ускладненого вірусним крупом, необхідно насамперед виключити дифтерію гортані, для якої характерно поступове (протягом 2-3 днів) погіршення загального стану і наявність афонії. Для гострого ларингіту недифтерійної етіології афонія не характерна, тому що запальний процес локалізується під головою щілиною. Голосові зв'язки можуть бути трохи гіперемійовані й набряклі, найчастіше вони не вражаються. Важливою диференційно-діагностичною ознакою є і те, що при дифтерії гортані спостерігаються токсична блідість обличчя, деяка адінамія і нерідко порушення кровообігу, чого немає при гострому ларингіті, що ускладнився вірусним крупом крім того, при вірусному крупі явища стенозу виникають швидко і продовжуються порівняно недовго (від 25-30 хв до 2-3 год.), при дифтерійному - характерно поступове прогресування стенотичних явищ. При гострому ларингіті, що супроводжується гавкаючим кашлем і утрудненим подихом, голос, особливо під час крику, залишається чистим. При дифтерійному крупі розвиток афонії і гавкаючого кашлю йде паралельно стенозу. У сумнівних випадках показані госпіталізація і введення протидифтерійної сироватки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Гострий ларингіт

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок