Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів

Інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів

Назва:
Інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,16 KB
Завантажень:
355
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ЛЕКЦІЯ
Інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів


До цієї групи захворювань відносять такі захворювання: склерома, сифіліс, туберкульоз.
Склерома верхніх дихальних шляхів - є хронічним специфічним запальним захворюванням дихальних шляхів. Це ендемічне захворювання. На території, що об"єднює Білорусь, західну частину України, Литви та Польщі, знаходиться одне з найбільших вогнищ склероми. Захворювання для названої території має характер природно-вогнищевого захворювання. сКлерома зустрічається переважно у болотистих місцевостях з вологим кліматом. Крім того, поодинокі випадки склероми зустрічаються і у віддалених від вогнища місцевостях, в тому числі у Середній Азії, та ін.
Хворі страждають на склерому протягом десятків років. Переважна кількість хворих склеромою мешкають у сільській місцевості.
Збудником склероми вважають клебсієлу склероми (паличка Фріша-Волковича). Поряд із озеною склерома належить до клебсієльозних захворювань.
Шляхи передачі не визначені. Зараження людини від хворого склеромою не встановлено.
Патологічна анатомія. В розвитку склеромного процесу розрізняють три стадії:
вузликово-інфільтративну;
дифузно-інфільтративну;
рубцеву.
Інфільтрат складається з фіброзної сполучної тканини, в якій розсіяні характерні великі клітини Мікуліча та гіалінові тільця Русселя. В вакуолях клітин знаходяться капсульні бактерії Фріша-Волковича.
Клініка. Перебіг склеромної хвороби має три періоди: початковий, активний та резидуальний.
Діагноз склероми встановлюється на підставі слідуючих критеріїв.
Анамнез. Можливість наявності склероми завжди скоріше можна підозрювати у осіб, що є вихідцями з місцевостей та в ще більшій мірі з родин, де зустрічалися випадки цього захворювання.
Дані клінічного обстеження.
Додаткові обстеження:
А) серологічні - реакція зв"язування компонента зі склеромним антигеном та реакція аглютинації безслизових форм склеромної палички;
Б) бактеріологічні - визначення у виділеннях з верхніх дихальних шляхів вірно ідентифікованої клебсієли склероми;
В) морфологічні - цитологічні та гістологічні.
Лікування склероми: засоби та міри, що використовують для лікування хворих, в залежності від їх дії можна розділити на три групи.
Етіотропна терапі.
Патогенетична терапія.
Синогенетична терапія.
Сифіліс.
Різні народи по різньому називали це захворювання: французи - "неаполітанською хворобою", поляки - "німецькою", росіяни - "польською". Але, не дивлячись на численні спроби, збудник сифілісу бу виявлений лише у 1905 році німецьким біологом Фріцом Шаудіном та лікарем Ерліхом Гофманом, а результативна боротьба з цією хворобою почалася лише після відкриття пеніциліну, який з перших днів і до теперішнього часу є найбільш ефективним препаратом у боротьбі з сифілісом.
Нажаль, в наш час проблема сифілісу не втратила своєї актуальності. Кількість хворих з цією патологією не зменшується, а навпаки зростає. У 1989 році в Україні було зареєстровано 4,1 хворих на сифіліс на 100 тис. населення, у 1996 році - 150,9. У 1997 році вперше захворіли більше 74 тисяч осіб. При цьому збільшується кількість випадків вродженого та побутового сифілісу, що є показником стану епідемії сифілісу. В 1996 році на сифіліс захворіли 2135 вагітних жінок, у 71 немовляти встановлений діагноз вродженого сифілісу. У 1998 році тільки у Київській області зареєстровано 100 випадків вродженого сифілісу.
Збільшується кількість випадків, що мають атиповий перебіг (зміни строку інкубації, прихований перебіг, множинні первинні сифіліди, нетипова локалізація висипу). Тому всі лікарі мають бути надзвичайно пильними і пам"ятати про можливість сифілітичної інфекції.
Етіологія. Збудником цього захворювання є бліда трепонева, яка визначається методом прямої мікроскопії у темному полі і належить до групи спірохет. Існує прямий (95%) та непрямий шляхи передачі сифілітичної інфекції. Тривалість інкубаційного періоду становить від 9 до 90 днів (32 у середньому), але слід відмітити, що у наш час, у зв"язку із рядом факторів, відбулися зміни цього терміну у двох напрямках: збільшення тривалості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок