Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Електрокардіографія

Електрокардіографія

Назва:
Електрокардіографія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
962,34 KB
Завантажень:
383
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Електрокардіографія — метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серці під час його діяльності. Скороченню серця передує його збудження, під час якого змінюються фізико-хімічні властивості клітинних мембран, склад іонів міжклітинної та клітинної рідини, що супроводжується виникненням електричного струму.

Зміни різниці потенціалів на поверхні тіла людини, які виникають під час роботи серця, записуються за допомогою різних систем відведень електрокардіограми (ЕКГ).

Наразі у клінічній практиці найчастіше використовують 12 відведень ЕКГ, запис яких є обов'язковим під час ЕКГ-обсте-ження хворого: три стандартні — І, II, III, три підсилені від кінцівок — aVR, aVL, aVF та шість грудних (відведення за Вільсоном) — V1, V2, V3, V4, V5, V6 (мал. 34).

Стандартні відведення від кінцівок:

I — ліва рука (+), права рука (-);

II — ліва нога (+), права рука (—);

III — ліва нога (+), ліва рука (-). Підсилені однополюсні відведення від кінцівок: aVR — підсилене відведення від правої руки; aVL — підсилене відведення від лівої руки; aVF — підсилене відведення від лівої ноги. Грудні однополюсні відведення (F.N.Wilson, 1934):

V1 — активний електрод, розташований у четвертому міжребер'ї по правому краю груднини;

V2 — четверте міжребер'я по лівому краю груднини; V3 — IV ребро по лівій пригруднинній лінії;

V4, — п'яте міжребер'я по лівій середньоключичній лінії;

V5 — п'яте міжребер'я по лівій передній пахвовій лінії;

V6 — п'яте міжребер'я по лівій середній пахвовій лінії.

Пропонують допоміжні відведення: за Слопаком, за Небом.

Відведення за Слопаком та Партиллє: електрод від правої руки накладають на ділянку другого міжреберного проміжку зліва від груднини послідовно в чотирьох точках, до передньої пахвової лінії (S1,S4,). Електрод від лівої руки розміщують у проекції верхівкового поштовху на задню пахвову лінію (позиція V7). У здорових людей у відведеннях S3 та S4 глибина зубця Q в нормі може досягати 30-40 % величини зубця R, сегмент RS-T розташований часто нижче від ізоелектричної лінії, зубець Т може бути негативним.

Відведення за Небом: реєструються три відведення від кінцівок. Електрод, який звичайно розміщують на правій руці, встановлюють у другому міжребер'ї по правому краю груднини; електрод із лівої ноги переставляють у позицію V4, (на верхівку серця), а електрод із лівої руки переміщують на рівні V4 по задній пахвовій лінії. При переключенні на І відведення реєструється «Dorsalis» (D), на II—«Anterior» (А), на III—«Inferior» (І). Таким чином уточнюється локалізація ушкодження серця (заднє, переднє, верхівка).

Крім цього, для детального дослідження хворих останнім часом використовують прекардіальну картографію — запис ЕКГ в 35 точках грудної клітки.

Аналіз нормальної ЕКГ

ЕКГ являє собою низку зубців, які відображують процеси збудження та спокою в різних відділах міокарда. Відповідно до цього розрізняють такі елементи ЕКГ:

а) зубець Р, який відображує процес збудження передсердь;

б) інтервал P—Q характеризує час, необхідний для поширення імпульсу з передсердь через вузол Ашоффа-Тавари, пучок Гіса, його ніжки та розгалуження (волокна Пуркін'є) до скоротливих м'язів шлуночків;

в) комплекс QRST — процес поширення (комплекс QRS) та згасання (сегмент RS—T і зубець Т) збудження міокарда шлуночків;

г) зубець Q — початковий вектор деполяризації міжшлуноч-

кової перегородки;

д) зубець S — процес поширення хвилі збудження в базальних відділах міжшлуночкової перегородки;

є) інтервал Q—Т — електрична систола шлуночків, період збудження всіх відділів шлуночків.

Збудження розпочинається в правому передсерді, переходить на міжпередсердну перегородку до лівого передсердя. Деякий період праве та ліве передсердя збуджуються одночасно, і лише через 0,075 с процес збудження продовжується в лівому передсерді. Електричні процеси в міокарді шлуночків зумовлені превалюванням м'язової маси лівих відділів серця та спрямуванням процесу збудження, що знаходить своє відображення в різних конфігураціях кривих ЕКГ, залежно від положення серця в грудній клітці, стану провідникової системи.

Оцінка ЕКГ

Аналіз серцевого ритму та провідності включає:

а) оцінку регулярності серцевих скорочень;

б) визначення числа серцевих скорочень;

в) характеристику джерела збудження;

г) оцінку функції провідності.

Оцінку регулярності серцевих скорочень проводять шляхом порівняння подовженості інтервалів R—R між послідовно зареєстрованими серцевими циклами. Цей інтервал вимірюється між вершинами зубців R (або S). Ритм вважається правильним, або регулярним, якщо відстань між зубцями R-R не перевищує +10 % від середньої подовженості інтервалів; в останніх випадках може йтися про аритмію (екстрасистолію, синусову аритмію, миготливу аритмію тощо).

Визначення числа серцевих скорочень (при правильному ритмі) проводять за формулою:

де 60 — число секунд в 1 хв., R-R — інтервал у секундах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Електрокардіографія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок