Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> ЕНДЕМІЧНИЙ ЗОБ

ЕНДЕМІЧНИЙ ЗОБ

Назва:
ЕНДЕМІЧНИЙ ЗОБ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,74 KB
Завантажень:
627
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.6


Скачати цю роботу безкоштовно
ЕНДЕМІЧНИЙ ЗОБ

Ендемічний зоб — захворювання, що супроводжується збільшенням щитоподібної залози, яке трапляється тільки в біогеохімічних регіонах з нестачею йоду в навколишньому середовищі (грунт, повітря, харчові продукти).

Щоб оцінити важкість зобної ендемії, визначають вміст йоду в сечі. У нормі добова його екскреція із сечею становить 120—150 мг, у разі дефіциту йоду в навколишньому середовищі вона різко знижена.

Етіологія. Провідним фактором, що спричинює ендемічний зоб, є недостатнє надходження йоду в організм дитини з водою та продуктами харчування. Велике значення має також і вміст йоду в атмосфері. Про зв'язок між частотою зоба та дефіцитом йоду в навколишньому середовищі свідчили ще Ргеvost і Chatin у середині минулого століття. Добова потреба людини в йоді становить 200 мкг. Недостатність його може призвести до виникнення природженого зоба в ендемічній місцевості. Великий дефіцит йоду в ранні терміни вагітності здатний порушити розвиток нервової системи плода (без виникнення зоба).

Окрім дефіциту йоду, причинами

появи ендемічного зоба можуть стати:

1) недостатність у навколишньому середовищі інших мінеральних речовин — кобальту, брому, цинку, марганцю;

2) споживання у великій кількості продуктів, що справляють струмогенний вплив (капуста, редиска, бруква, ріпа, шпинат, квасоля та ін.);

3) різні хімічні (наприклад, промислові отрути, тіоціанати, тіосечовина) та сірковмісні органічні високомолекулярні речовини;

4) спадкове порушення йодного обміну;

5) інфекційно-токсичні фактори.

Клініка. Клінічна картина ендемічного зоба визначається ступенем збільшення щитоподібної залози, її локалізацією, функціональним станом і формою зоба (дифузний, вузловий, змішаний зоб). Найчастіше ендемічний зоб супроводжується еутиреозом або зниженням функції щитоподібної залози. Захворювання починається поступово і прогресує повільно.

При еутиреоідному ендемічному зобі основною скаргою пацієнтів є припухлість у ділянці передньої поверхні шиї. Якщо залоза досягає дуже великих розмірів, з'являються симптоми стиснення — кашель, утруднення під час ковтання, неприємні відчуття у ділянці шиї. Щитоподібна залоза під час пальпації збільшена, дифузна, м'яка або помірно щільна, рухлива під час ковтання, безболісна. Рівень тироксину в крові відповідає нижній межі норми, ТТГ — нормальний або дещо знижений. У ряді випадків відзначається відносно високий рівень трийодтироніну в крові.

Профілактика. Розрізняють три види йодної профілактики: 1) "німу"; 2) групову; 3) індивідуальну.

"Німа" йодна профілактика полягає в забезпеченні населення ендемічних регіонів йодованою сіллю (25 г калію йодиду на 1 тонну солі). У багатьох країнах йодують також інші продукти харчування (наприклад, хліб, чай, масло). Запорукою успіху "німої" профілактики служить суворий контроль за вмістом калію йодиду в солі, оскільки недотримання правил і терміну її зберігання призводить до втрати калію йодиду.

Під час групової йодної профілактики в організованих дитячих колективах, а також вагітним і жінкам, що годують, безкоштовно роздають антиструмін, 1 таблетка якого містить 1 мг калію йодиду. Дітям віком до 3 років дають по 1/4 таблетки на тиждень, від 3 до 7 років — по 1/2 таблетки, від 7 до 14 — по 1, старшим за 14 років — по 2 таблетки на місяць. При цьому необхідно враховувати ступінь важкості зобової ендемії в кожному конкретному районі.

Індивідуальна профілактика включає споживання продуктів моря, пиття мінеральної води з високим вмістом йоду.

Лікування. Вибір методу лікування залежить від ступеня збільшення щитоподібної залози, її функціонального стану, форми зоба, індивідуальних особливостей організму.

Лікування препаратами йоду у фізіологічних дозах ефективне лише у разі незначного збільшення щитоподібної залози. При дифузному еутиреоїдному зобі III ступеня, гіпотиреоїдному зобі застосовують тиреоідні препарати (L-тироксин, трийодтиронін, тиреотом, тиреокомб) в індивідуальних дозах.

Оперативне лікування показане у разі вузлових і змішаних форм ендемічного зоба, неефективності тривалого лікування тиреоїдними препаратами, великих розмірів зоба з явищами стиснення органів шиї, а також за підозри на малігнізацію зоба.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Реферат на тему: ЕНДЕМІЧНИЙ ЗОБ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок