Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.

Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.

Назва:
Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,11 KB
Завантажень:
494
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат
Міокардіодистрофії.


Визначення. Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.
Етіологія.
1. Недостатнє поступлення в міокард речовин, необхідних для енергозабезпечення роботи серця:
- первинний дефіцит енергетичних речовин, який спостерігається при голоданні, ентеритах, печінковій недостатності і др..
- первинна недостатність кисню (гіпоксія), яка супроводжується порушенням засвоєння мікроенергетичних сполук.
2. Порушення окисно – відновних і процесів трансмембранного обміну катіонів:
- первинний дефіцит ферментів або порушення їх активності (авітамінози, цукровий діабет);
- порушення електролітного складу крові при важких ураженнях печінки і нирок, порушення електролітного балансу;
- порушення процесів тканинного дихання і функцій клітинних мембран під впливом токсичних факторів (печінкова та ниркова недостатності, розпад пухлин, отруєння нікотином, алкоголем, іншими токсичними речовинами).
3. Гіперфункція міокарду при фізичних перевантаженнях. Наступають відносний дефіцит поживних речовин, кисню, зміни у співвідношенні між різними типами енергоутворень.
4. Порушення нейроендокринної регуляції обміну речовин і енергії у міокарді:
- первинно – ендокринні порушення при захворюваннях гіпофізу і наднирників, тіреотоксикозі та гіпотіреозі;
- первинно – нейротрофічні порушення, які повязані з патологією центральної або периферичної нервової системи.
Приклади формулювання діагнозу.
При формулюванні діагнозу спочатку вказують основне захворювання, а потім міокардіодистрофію, стан кровообігу.
1. Хронічна залізодефіцитна анемія середнього ступеня важкості, метаболічна кардіоміопатія, суправентрикулярна екстрасистолія СН – І ст.
1.
Аліментарне ожиріння ІІІст., метаболічна кардіоміопатія
2.
, СН – ІІ А ст.
Клінічна картина. Діагностика МКД грунтується на виявленні основного захворювання, яке супроводжується дистрофічними змінами в міокарді, які проявляються ознаками порушення ритму та провідності і розвитком ознак недостатності кровообігу; даних лабораторних досліджень; ЕКГ, ФКГ, ЕхоКГ; рентгенографії серця, велоергометрії та біопсії міокарду.
При ЕКГ можна виявити наступні неспецифічні ознаки:
- подовження електричної систоли ( Q – T );
- збільшення систолічного показника більше як на 5%;
- вкорочення тривалості і зниження амплітуди зубця Т;
- зниження вольтажу зубців QRS;
- екстрасистолія;
- амплітуда зубця Т V1 - V2 більша ніж у V5 – V6;
- зміщення сегменту S - T нижче ізолінії;
- сповільнення внутріпередсердної і внутрішлуночкової провідності;
На ФКГ можна відмітити:
- зниження амплітуди І тону серця;
- низькоамплітудний систолічний шум над верхівкою;
- патологічний ІІІ тон, особливо на основі серця;
- синдром енергетично – динамічної недостатності – інтервал Т – ІІ тон більше 0,02с.;
ЕхоКГ виявляє збільшення порожнин серця та дифузні зміни в міокарді.
Велоергометрія виявляє зниження толерантності до фізичного навантаження без ознак ІХС.
Біопсія міокарду застосовується у важких диференціально-діагностичних випадках (при підозрі на міокардит, кардіоміопатію).
Диференційний діагноз міокардіодистрофії слід провести з кардіоміопатіями, міокардитами, кардіосклерозом, вадами серця.
Лікування.
1. Етіологічне лікування. Усунення причин, що призвели до розвитку міокардіодистрофії, має першочергове значення і дозволяє нормалізувати функцію міокарду без виконання інших напрямків у лікуванні міокардіодистрофії.
2. Покращення процесів метаболізму у міокарді: рибоксин, цитохром С, неотон, кокарбоксилаза, фосфаден, оротат калію, полівітаміни, анаболічні засоби, оліфен і інш.
3. Антиоксидантна терапія. Рекомендується застосування природного антиоксиданту вітаміну Е (токоферол) - по 1 капсулі двічі на день впродовж 30 днів.
4. Для впливу на кальцієвий патогенетичний механізм застосовують антагоністи кальцію.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Міокардіодистрофії (МКД) – незапальні ураження міокарду різної етіології, які характеризуються порушенням обміну речовин і утворення енергії в міокарді. Нині вони розглядаються як синдром та шифруються МКХ-10 як “метаболічна кардіоміопатія”.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок