Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Лімфатична система. Ендокринні залози. Сечові органи дитини

Лімфатична система. Ендокринні залози. Сечові органи дитини

Назва:
Лімфатична система. Ендокринні залози. Сечові органи дитини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,39 KB
Завантажень:
20
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Лімфатична система. Ендокринні залози. Сечові органи дитини


Лімфатична система
Лімфатична система є частиною судинної системи, яка разом із венозним руслом бере участь у відтоку рідин організму від тканин. Лімфа — це прозора безбарвна рідина. В ній містяться практично всі елементи плазми і лейкоцити.
Лімфатична система включає: а) шляхи, що проводять лімфу (лімфокапілярні судини, лімфатичні судини, стовбури і протоки); б) місця утворення лімфоцитів (кістковий мозок, загрудинна залоза, лімфоїдні утворення в слизових оболонках — поодинокі лімфатичні вузлики та їхні групи, лімфатична тканина у вигляді мигдаликів); в) скупчення лімфоїдної тканини в червоподібному від-- ростку; г) пульпу селезінки; д) лімфатичні вузли.
Лімфокапілярні судини, розгалужуючись усередині органа, феходять у лімфатичні судини, які, зливаючись і поступово збільшуючись у діаметрі, вливаються в лімфатичні стовбури, утворюючи два лімфатичних протоки — правий і грудний. Ці протоки впадають у праву і ліву безіменні вени шиї, з яких лімфа, змішуючись з венозною кров'ю, надходить у загальний кровообіг.
Швидкість утворення лімфи залежить від двох факторів: проникності стінок лімфатичних капілярів і тиску крові у венозному руслі. З підвищенням тиску крові у венах кількість лімфи збільшується.
Лімфатичні судини не здавлюються навіть при набряку тканин, завдяки чому надлишок рідини виводиться. Лімфатична система виконує своєрідну дренажну функцію, запобігаючи розвиткові набряку.
Лімфатичні вузла у новонароджених дітей багаті на лімфоїдні елементи і кров,мають широкі синуси, їхня капсула тонка і ніжна. У лімфатичних вузлах відбувається злиття лімфи, яка відтікає з суміжних тканин і від окремих органів даної ділянки. Лімфатичні вузли беруть участь в утворенні лімфоцитів, які виконують захисну реакцію організму. В лімфоцитах знешкоджуються токсини бактеріального й аліментарного походження. Лімфоцити можуть проходити через судинну стінку і фагоцитувати, започатковувати різні види клітинних форм (наприклад, плазматичні клітини, які беруть участь у виробленні антитіл і захисних реакціях організму). Проте захисна функція лімфатичних вузлів у дітей першого року життя недостатня і не може запобігти генералізації інфекційного процесу (сепсис, остеомієліт тощо).
Локалізація периферичних лімфатичних вузлів відповідає певним ділянкам тіла, звідки надходить лімфа.
До лімфатичної системи належить лімфатичне глоткове кільце Пирогова—Вальдейєра. Його утворюють піднебінні, горлова, язикова і трубні мигдалики, бічні тяжі —скупчення аденоїдної тканини на бічних стінках глотки, а також аденоїдні вузлики, нерівномірно розсіяні на бічній і задній стінках глотки. Це кільце слабко розвинуте у дітей грудного віку і часто надмірно у дітей дошкільного і шкільного віку. Мигдалики складаються з лімфоїдної сполучної тканини, в петлях якої є лімфоїдні елементи.
Піднебінні мигдалики мають лійкоподібні заглибини — затоки, здебільшого дуже глибокі, звивисті і розгалужені, слизова оболонка, що покриває мигдалики, вистеляє і затоки, отже, її площа збільшується, в зв'язку з чим збільшується її зона контакту з мікроорганізмами. Між затоками і тілом піднебінних мигдаликів міститься велика кількість лімфатичних фолікулів, в яких утворюються лімфоцити. Піднебінні мигдалики можуть розпізнавати, хвороботворні збудники, і передавати імунологічну інформацію про них у всі лімфатичні органи. В них утворюються антитіла до тієї або іншої інфекції (наприклад, до кору, скарлатини, краснухи, вітряної віспи). Все це стосується лише здорових піднебінних мигдаликів. Якщо ж у них розвивається хронічне запалення (тонзиліт)·, то через різке зниження захисних функцій вони стають вогнищем інфекції і можуть провокувати захворювання інших органів та систем (передусім серця, суглобів, нирок, печінки) і ускладнювати перебіг багатьох хронічних захворювань. Виникненню хронічного тонзиліту може сприяти збільшення піднебінних мигдаликів (часто спостерігається в дошкільному віці, коли формується імунітет і мигдалики досягають максимальної активності).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Лімфатична система. Ендокринні залози. Сечові органи дитини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок