Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Захворювання ендокринної системи

Захворювання ендокринної системи

Назва:
Захворювання ендокринної системи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,68 KB
Завантажень:
539
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Цукровий діабет — це ендокринно-обмінне захворювання. Підґрунтям його є абсолютний або відносний дефіцит інсуліну, що зумовлює порушення усіх видів обміну речовин.

Розрізняють два основних типи цукрового діабету — інсулін-залежний (ІЗЦД, тип І) і інсулін незалежний (ІНЗЦД, тип II). Хворі на ІЗЦД складають приблизно 12—15% усіх хворих на цукровий діабет і майже 100% тих, які захворіли в дитинстві. Частота ІНЗЦД невідома.

Етіологія. Цукровий діабет — спадкове захворювання. Передача його можлива як за домінантним, так і за рецесивним типом, але в розвитку ІЗЦД провідне значення має поєднання генетичних і зовнішніх чинників. Генетична схильність реалізується за наявності провокуючих чинників, якими частіше бувають віруси, насамперед вірус червоної висипки, вітряної віспи, грипу, гепатиту, паротиту.

Психічна і фізична травми також є чинниками, що сприяють виникненню цукрового діабету, але, мабуть, психічна травма лише провокує ранні прояви цукрового діабету, перебіг якого був прихованим. У разі фізичних і психічних травм часто підвищується рівень глюкози в крові (гіперглікемія), сечі (глікозурія), проте захворювання не розвивається.

На стан інсулярного апарату підшлункової залози негативно впливає надмірне харчування. Слід зауважити, що цукровий діабет починається у тих, хто вживає багато жирів. Саме жири, а не вуглеводи за умови їх надлишкового введення можуть призводити до виснаження β-клітин. Якщо діти зловживають солодощами, це також зумовлює перевантаження функцій інсулярного апарату.

Цукровий діабет може проявитися у будь-якому віці, однак найчастіше він виникає у дітей віком 6—8 і 11—13 років, оскільки в такому віці діти інтенсивно ростуть і інсулярний апарат підшлункової залози працює з великим напруженням.

Патогенез. Вважають, що ІЗЦД розвивається внаслідок аутоімунного інсуліну, який призводить до деструкції β-клiтин та інсулярної недостатності. Дефіцит інсуліну призводить до порушення всіх видів обміну речовин в організмі. Підґрунтям цих зрушень є неповна утилізація вуглеводів тканинами, що зумовлює підвищення рівня глюкози в крові. Тривалий високий рівень глюкози в крові, що перевищує максимальний поріг її зворотного всмоктування в канальцях нирок, призводить до збільшення втрат глюкози з сечею. За таких умов потреби організму в енергії забезпечуються за рахунок згортання крові. Тканини не можуть повністю окислити жирні кислоти, які у великій кількості надходять в організм. Тому накопичуються недоокислені продукти обміну жирів — кетонові тіла (β-оксимасляна і ацетооцтова кислота, ацетон). Так розвивається характерний для компенсації цукрового діабету кетоацидоз. Крім того, глюкозурія спричиняє поліурію. На кожний грам глюкози виділяється 20—40 мл рідини, разом з тим посилюється втрата електролітів натрію, калію.

Кетоацидоз, ексикоз дизелектролітемія. що розвиваються, поглиблюють розлади обмінних процесів, явища інсулярної недостатності.

Причини ІНЗЦД — генетично обумовлені дефекти синтезу інсуліну. Основними провокуючими чинниками є ожиріння і гіподинамія. Перебіг ІНЗЦД довший час латентний, а під час клінічної маніфестації — легкий без схильності до кетоацидозу.

Клініка. У дітей цукровий діабет розвивається здебільшого раптово. За короткий час з'являються усі симптоми: полідипсія, поліурія, поліфагія, втрата маси тіла, сухість та свербіж шкіри і слизових оболонок, гіперглікемія, глікозурія; цим він відрізняється від цукрового діабету дорослих, у яких хвороба розвивається поступово.

У початковий період хвороби у дітей спрага виражена нерізко, але потім вона швидко посилюється, розвиваються поліурія, нічне нетримання сечі. Поліфагія у разі цукрового діабету проявляється різким підвищенням апетиту. Незважаючи на це, спостерігається втрата маси тіла, яка прогресує.

Одним з основних симптомів цукрового діабету є глікозурія. У добовій сечі хворих можна виявити різну кількість глюкози — від слідів до кількох десятків грамів. Виділення її з сечею протягом доби нерівномірне, тому рекомендують досліджувати добовий глікозуричний профіль. Сечу збирають у певні години: з 9-ї до 14-ї, з 14-ї до 19-ї, з 19-ї до 23-ї, з 23-ї до 6-ї, з 6-ї до 9-ї. У кожній порції сечі визначають загальну кількість, відсоток глюкози, а потім абсолютну кількість глюкози в грамах, що виділилася з кожною порцією. Це потрібно для встановлення дози інсуліну. Дослідження закінчують підрахунком добової кількості сечі та добової глікозурії.

Гіперглікемія також є одним з основних симптомів цукрового діабету. У хворих дітей кількість глюкози в крові натще перевищує 5,6 ммоль/л, а під час розвитку коми або прекоматозного стану підвищується до 22—30 ммоль/л.

Щоб правильно оцінити стан вуглеводного обміну у разі цукрового діабету, треба визначити коливання рівня глюкози в крові протягом доби (побудова добової глікемічної кривої).

Для цукрового діабету характерним є підвищення в крові кетонових тіл до 860—1377 мкмоль/л.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Захворювання ендокринної системи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок