Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз

Гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз

Назва:
Гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,53 KB
Завантажень:
283
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Лекція на тему:
Гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз


План:
Морфо-функціональні особливості підшлункової залози.
Гормони підшлункової залози, механізм дії та патофізіологічні аспекти.
Гормони щитовидної залози, механізм дії та патофізіологічні аспекти.
Гормони прищитовидної залози, механізм дії та патофізіологічні аспекти.
Клітини, які продукують гормони, сконцентровані в підшлунковій залозі у вигляді острівців, що були відкриті ще в 1869 році П. Лангергансом. Таких острівців у дорослої людини нараховується від 170 тисяч до 2 мільйонів, але їхня загальна маса не перевищує 1,5 % від маси всієї залози. Серед клітин острівців є шість різних видів, коже з них, імовірно, виконує свою певну функцію.
Питання про продукцію інших гормонів (ліпокаїна, ваготоніна, центропнеїна) – поки що залишається відкритим. Підшлункова залоза привертає величезну увагу фізіологів і лікарів насамперед завдяки тому, що вона продукує інсулін — один з найважливіших гормонів організму, що регулює рівень цукру в крові. Недостатність цього гормону приводить до розвитку цукрового діабету — хвороби, якою страждають близько 70 мільйонів людей.
Інсулін. Перші дані про нього були отримані в 1889 р. - видаливши в собаки підшлункову залозу, Мерінг і Мінковскі знайшли, що на наступний ранок після операції тварина була уся обліплена мухами. Вони догадалися, що сеча собаки містить цукор. У 1921 р. Бантінг і Бест виділили інсулін, що в наступному був використаний для введення хворим. За ці роботи вчені були визнані гідними Нобелівської премії. У 1953 р. була розшифрована хімічна структура інсуліну.
Інсулін складається з 51 амінокислотного залишку, розміщених у двох субодиницях (А і В), що зв'язані між собою двома сульфідними містками. Найбільш близький по амінокислотному складі до інсуліну людини – інсулін свині. Молекула інсуліну має вторинну і третинну структури і містить у своєму складі цинк. Про процес синтезу інсуліну докладно викладено вище. Секреторна активність В-клітин острівців Лангерганса підвищується під впливом парасимпатичних впливів (блукаючий нерв), а також при участі таких речовин як глюкоза, амінокислоти, кетонові тіла, жирні кислоти, гастрин, секретин, холецистокінін-панкреозимін, що здійснюють свій ефект через відповідні специфічні рецептори В-клітин. Пригнічують продукцію інсуліну симпатичні впливи, адреналін, норадреналін (за рахунок активації (в-адренорецепторів В-клітин) і гормона росту. Метаболізм інсуліну відбувається в печінці і нирках під впливом ферменту глютатіон-інсулин-трансгідролази.
Інсулінові рецептори знаходяться на поверхневій мембрані клітин-мішеней. При взаємодії інсуліну з рецептором утворюється комплекс «гормон + рецептор»; він занурюється в цитоплазму, де під впливом лізосомальних ферментів розщеплюється; вільний рецептор знову повертається на поверхню клітки, а інсулін здійснює свій ефект. Основними клітинами-мішенями для інсуліну є гепатоцити, міокардіоцити, міофібрили, адипоцити, тобто гормон діє переважно в печінці, серці, кісткових м'язах і жировій тканині. Інсулін збільшує приблизно в 20 разів проникність клітин-мішеней для глюкози і ряду амінокислот і тим самим сприяє утилізації цих речовин клітинами-мішенями. Завдяки цьому зростає синтез глікогену в м'язах і печінці, синтез білків у печінці, м'язах і інших органах, синтез жирів у печінці і жировій тканині. Важливо підкреслити, що нейрони мозку не є клітинами-мішенями для інсуліну. Конкретні механізми, за допомогою яких інсулін підвищує проникність клітин-мішеней для глюкози й амінокислот, дотепер нез’ясовані.
Таким чином, основна функція інсуліну — регуляція рівня глюкози в крові, запобігання надмірного його підвищення, тобто гіперглікемії. Прийнято вважати, що нормальний вміст глюкози в крові може варіювати від 3,9 до 6,7 ммоль/л (у середньому 5,5 ммоль/л) або від 0,7 до 1,2 г/л. При інсуліновій недостатності рівень глюкози в крові перевищує 7 ммоль/л чи 1,2 г/л, що розцінюється як явище гіперглікемії. Якщо концентрація глюкози в крові стає вище 8,9 ммоль/л або вище 1,6 г/л, то виникає глюкозурія, тому що нирки не здатні цілком реабсорбувати глюкозу, що проходить у первинну сечу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок