Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Захворювання сполучної тканини

Захворювання сполучної тканини

Назва:
Захворювання сполучної тканини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,53 KB
Завантажень:
238
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Системний червоний вовчак —хронічне аутоімунне захворювання, яке характеризується генералізованим ураженням сполучної тканини органів і судин, а також виражерим поліморфізмом клінічної картини хвороби

Етіологія і патогенез. У розвитку хвороби велике значення мають генетичні чинники. Суттєве значення мають стать (жінки хворіють частіше), вік (період статевої перебудови організму), перенесені алергічні захворювання, підвищена інсоляція, радіація, вживання деяких лікарських препаратів (новокаїнаміду, апресину, дифеніну, ізоніазиду, триметину, частини антибіотиків і сульфаніламідних препаратів), введення сироваток і вакцин.

Клініка. Системний червоний вовчак характеризується клінічним поліморфізмом Основним симптомом, який спостерігається -у 80—90% хворих, є ураження шкіри, хоча як перший прояв захворювання він виникає тільки у 25—40% випадків. У хворих з'являються еритематозні висипи, які розташовані на спинці носа і вилицях. За своєю формою вони нагадують крила метелика. На долонях і дистальних фалангах пальців кисті виникає сітчаста ангіоектатична еритема, міхурцеві висипи, іноді з геморагічним вмістом. Під шкірою пальпуються еластичні вузлики. Для системного вовчака властиві поліморфізм висипів і поширення їх по всьому тілу. Розрізняють до 30 видів висипів на шкірі. Іноді спостерігається дифузне облисіння, волосся стає тонким, сухим, ламким. На слизовій оболонці ротової порожнини з'являються еритематозні плями, виразки, білуваті бляшки.

Другий за частотою виникнення симптом, який спостерігається у 80—100% хворих — це ураження суглобів (артралгії, гострий, підгострий або хронічний поліартрит). Для вовчакового поліартриту характерна диспропорція між об'єктивними проявами хвороби і скаргами хворого. Набряк, гіперемія шкіри, порушення функції суглоба відсутні, хоча хворий скаржиться на сильний біль у суглобі, характерні асиметрія ураження, схильність до міграції артралгії

Третій за частотою симптом — полісерозит — виникає у 90% хворих. Передусім уражається плевра. У хворих спостерігаються ексудативні плеврити, інколи з накопиченням великої кількості рідини, та утворення спайок між листками плеври. Значно рідше уражається перикард; запальний процес при цьому має продуктивний характер.

У четвертої частини хворих підвищується температура тіла. Вона коливається від субфебрильної до вираженої гарячки, хоча ознобу хворий не відчуває.

Діагностика. Специфічним тестом для системного червоного

вовчака є наявність LE-клітин (вовчакових клітин). Це зрілі нейтрофільні лейкоцити, в цитоплазмі яких визначаються гомогенні пурпурового кольору включення (при фарбуванні за Романовським) Другим тестом є визначення антитіл до ДНК, ядер клітин і цитоплазматичyих антигенів методом імунофлюоресценції.

Лікування системного червоного вовчака тривале і залежить від ступеня активності процесу і характеру його перебігу. Проте у всіх випадках потрібно уникати необгрунтованого введення вакцин, сироваток, призначення лікарських засобів, підвищеної інсоляції, переохолодження, фізіотерапевтичного лікування. У хворих має бути регламентований режим роботи і відпочинку; харчуван-ня повинно бути повноцінним, містити достатню кількість вітамінів, білків, обмежується вживання солі й легкозасвоюваних вуглеводів.

Хворим із низьким ступенем активності процесу і моносиндромним перебігом призначають тривале застосування делагілу або плаквенілу, починаючи з 2—3 табл. на добу, а через 2—3 тижні переходять на 1 табл. на добу. Паралельно з цими препаратами призначають нестероїдні протизапальні засоби: ацетилсаліцилову кислоту (по 1 табл. 4 рази на добу), бутадіон (по 0,15 г 4 рази на добу), індометацин (по 0,025 г 4—6 раз на добу), аскорбінову кислоту та вітаміни групи B.

ВУЗЛИКОВИЙ ПЕРІАРТЕРІЇТ

Вузликовий періартеріїт — системне захворювання судин із переважним ураженням середніх і дрібних артерій м'язового типу.

Етіологія-і патогенез.. Хворіють головним чином чоловіки (у 2—4-рази частіше від жінок) віком ЗО—50 .років, однак захворювання може виникати як у дитячому, так і в похилому віці.

Клінічна картина. Як правило, вузликовий періартеріїт розвивається поступово, з підвищення температури тіла, прогресуючого схуднення, болю в суглобах, м'язах, животі. Крім цього, відзначаються ураження шлунково-кишкового тракту, серця, нирок, периферичної нервової системи, шкіри.

Температура тіла хворого підвищується до 38—40 °С хвилеподібне. Для зменшення гарячки застосовують кортикостероїди (антибактеріальні засоби неефективні).

Маса тіла зменшується поступово, хоча при несприятливому прогнозі схуднення прогресує швидко. Біль у м'язах стійкий, досить інтенсивний, виникає майже у всіх групах м'язів. На шкірі можуть з'являтися виразки, папули, петехії.

Із внутрішніх органів найчастіше уражаються нирки. Васкуліт, який розвивається в судинах нирок, призводить до виникнення дифузного гломерулонефриту з характерними для нього ознаками: протеїнурією, мікрогематурією, артеріальною гіпертензією.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Захворювання сполучної тканини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок