Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Кардіогенний шок іноді називають больовим

Кардіогенний шок іноді називають больовим

Назва:
Кардіогенний шок іноді називають больовим
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,17 KB
Завантажень:
311
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Кардіогенний шок іноді називають больовим, тому що в патогенезі його розвитку велику роль відіграє больовий фактор. Найчастіше больовий шок виникає під час первинного інфаркту міокарда нижньо-задньої локалізації у чоловіків середнього віку. Це ускладнення виникає у ранній період розвитку гострого інфаркту міокарда на висоті больового приступу, який характеризується нестерпним затрудинним болем і неспокоєм. Гемодинаміка нормалізується після усунення больового синдрому. Після виведення хворого із шоку інфаркт міокарда може протікати без ускладнень.

Аритмогенний кардіогенний шок виникає внаслідок порушень серцевого ритму, які призводять до погіршення нагнітальної функції серця. Частіше він розвивається під час шлуночкової тахісистолії (більше як 150 за 1 хв) внаслідок миготливої тахіаритми або суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії. У хворих похилого та старечого віку ця форма шоку нерідко спостерігається під час гостро виникаючої брадисистолії (до 50 на 1 хв), спричиненої порушенням атріовецтрикулярної провідності, особливо, повною антріовентрикулярною блокадою У деяких хворих аритмогенний шок поєднується з лівошлуночковою недостатністю (див Набряк легень).

Істинний кардіогенний шок зумовлений, насамперед, порушенням скоротливої здатності міокарда. Це найтяжча форма шоку. Причиною його розвитку частіше буває широкий некроз лівого шлуночка, який виникає раптово і призводить до різкого зниження серцевого викиду. Гострий спад системної течії крові і спричинена ним гіпоксія стимулюють симпатико-адреналову систему, призводячи до спазму периферичних судин. Це компенсаторна реакція організму, спрямована на підтримання кровообігу в життєво важливих органах (мозок, серце) Але вона негативно впливає на мікроциркуляцію, сприяє розвитку ацидозу, що призводить до підвищення проникності судин і виходу рідкої частини крові у міжсудинний простір, а також до загустіння крові, погіршення її реологічних властивостей, утворення внутрішньосудинних тромбів. Іноді це стає причиною катастрофічного зниження гемоциркуляції і розвитку ареактивного шоку. Іноді істинний кардіогенний шок виникає на тлі больового приступу.

Клініка шоку. Хворий адинамічний, загальмований Іноді у нього виникає короткочасне психомоторне збудження. Обличчя бліде, з сірувато-попелястим відтінком. Губи ціанотичні, кінцівки холодні, вени спалі. Шкірний покрив набуває мармурового вигляду. Виступає холодний липкий піт Провідні ознаки: катастрофічний спад AT (систолічний AT становить 80 мм рт ст. і менше, пульсовий—20 мм рт. ст. і менше), тахікардія, задишка, застійні явища в легенях аж до набряку, олігурія.

Під час подання медичної допомоги хворим з кардіогенним шоком роль медичної сестри величезна У цьому випадку вона діє не тільки як помічник лікаря, але й виявляє власну ініціативу. Вона перевіряє роботу електрокардіографів, моніторів, респіраторів та іншої лікувально-діагностичної апаратури .

Лікування кардіогенного шоку починають із заходів, спрямованих на підвищення AT і ліквідацію больового синдрому Біль усувають за допомогою наркотичних засобів (промедол, морфін, фентаніл). Дозу препарату підбирають залежно від віку хворого, характеру порушення дихання Так, у осіб старших вікових груп внутрішньовенне введення 10 мг морфіну може призвести до пригнічення дихання, порушення його за типом дихання Чейна—Стокса, тому напочатку слід призначати не більше 5 мг морфіну (0,5 мл 1 % розчину морфіну)

У хворих з рефлекторним (больовим) шоком застосування наркотичних анальгетиків у більшості випадків дає можливість усунути больовий синдром і прояви шоку Тільки деяким хворим з тривалою артеріальною гіпотензією доводиться вводити незначні дози адреноміметичних амінів (дофамін, норадреналіну гідрогартрат, ефедрину гідрохлорид, мезатон)

Для підвищення AT і поліпшення периферичної циркуляції крові використовують дофамін дозою від 2 до 10 мкг/(кг-хв) Якщо після введення високих доз дофаміну AT не підвищується або виникає незначна тахікардія, застосовують норадреналіну гідротартрат дозою 2—20 мкг/хв. Дозу препарату і швидкість його введення визначають за показниками AT і ЦВТ. Для цього медична сестра вміст 1 ампули дофаміну (200 мг у 5 мл) безпосередньо перед уведенням розводить у 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Початкова швидкість уведення становить 18—20 крапель на 1 хв, потім її можна збільшити до ЗО кра

пель Необхідну дозу визначають за клінічним ефектом У нормотоніків оптимальним вважають підвищення систолічного AT до 110 мм рт. ст. Подальше підвищення тиску недоцільне, оскільки це збільшує навантаження на серце.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Кардіогенний шок іноді називають больовим

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок