Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Лікування хворих на туберкульоз

Лікування хворих на туберкульоз

Назва:
Лікування хворих на туберкульоз
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,17 KB
Завантажень:
808
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Лікування хворих на туберкульоз здійснюють поетапно: у стаціонарі, санаторії та амбулаторії. У стаціонарі уточнюють діагноз, розробляють загальний план лікування і гігієнічного виховання хворого, визначають чутливість мікобактерій до протитуберкульозних препаратів, а також сприйнятливість хворого до цих препаратів. Хворих з активною формою туберкульозу легень з обмеженою локалізацією і без розпаду лікують у стаціонарі 2—3 міс; з поширеною і деструктивною формами — 6—8 міс і більше. Санаторний етап лікування у середньому триває 1,5— З міс. Поряд з використанням кліматичних факторів основним методом залишається етіотропне лікування. На 3-му етапі лікування за станом хворих слідкують в амбулаторії.

Протитуберкульозна терапія повинна бути комплексною, комбінованою і тривалою. Хворі з невеликими змінами в легенях приймають антибактеріальні препарати не менше 9 міс, а за наявності поширеного процесу, каверни — протягом 12 міс і більше.

Усі протитуберкульозні препарати поділяють на 3 групи: найефективніші препарати (ізоніазид і рифампіцин); препарати середньої ефективності (етамбутол, стрептоміцину сульфат, протіонамід, піразинамід, канаміцину сульфат, циклосерин, флориміцину сульфат); препарати помірної ефективності (тибон або тіоацетазон, ПАСК).

Весь період лікування ділять на 2 етапи.

Перший етап характеризується проведенням інтенсивної насиченої хіміотерапії. Його мета — загальмувати розмноження бактеріальної популяції, досягти її кількісного зменшення.

Другий етап полягає у проведенні менш інтенсивної терапії, доліковування хворого. Його мета — вплинути на залишкову бактеріальну популяцію і запобігти її розмноженню.

Під час хіміотерапії важливо забезпечити регулярне приймання хворими призначених препаратів. У лікарняно-санаторних умовах хіміопрепарати приймають у присутності медичного персоналу.

Хворі, у яких уперше виявили туберкульоз, утворюють неоднорідну групу. Серед них є особи різного віку, з різними клінічними формами туберкульозу, з наявністю або відсутністю деструкції та бактеріовиділення.

Схематично всіх уперше виявлених хворих відокремлюють у чотири групи. До першої групи входять хворі з наявністю деструктивних змін у легенях, у другу—хворі з вираженими формами туберкульозу легенів у фазі інфільтрації, але без деструкції, у третю — вперше виявлені хворі з малими формами туберкульозу легенів, у четверту — хворі з туберкульозними змінами сумнівної активності.

Лікування хворих першої та другої груп здійснюють двоетапно. До припинення бактеріовиділення і закриття каверни хворим призначають 3 найактивніші протитуберкульозні препарати. Основу коибінації становлять ізоніазид і рифампіцин. Третім препаратом може бути стрептоміцину сульфат, етамбутол або протіонамід. Потрійну комбінацію хіміопрепаратів призначають протягом 3 міс. Якщо бактеріовиділення припиняється і каверна закривається протягом 3 міс після початку лікування, стрептоміцину сульфат і рифампіцин відміняють і ще протягом 6 міс хворих лікують ізоніазидом і етамбутолом. Якщо каверна не закрита, то незалежно від бактеріовиділення лікування продовжують протягом 3 міс. Для цього застосовують ізоніазид, рифампіцин і етамбутол або протіонамід. Через 6 міс знову переглядають тактику хіміотерапії. Хворим другої групи призначають також потрійну комбінацію з використанням ізоніазиду, стрептоміцину сульфату або етамбутолу, а також тибону. Через 3 міс стрептоміцину сульфат заміняють протіонамідом або етамбутолом.

Хворим третьої групи хіміотерапію проводять ізоніазидом, стрептоміцину сульфатом і етамбутолом протягом 1—2 міс, після чого стрептоміцину сульфат відміняють і хіміотерапію продовжують ізоніазидом і етамбутолом ще 6—Я міс (усього до 9 міс, з них у стаціонарі не менше 3 міс).

Для лікування хворих без чітких рентгенологічних ознак активності процесу в легенях протягом 3 міс використовують ізоніазид, стрептоміцину сульфат і тибон. Якщо під впливом лікування з'являється позитивна рентгенологічна динаміка, то дану терапію слід продовжити до стабілізації процесу.

Крім етіотропного лікування проводять симптоматичну терапію. За наявності сильного кашлю застосовують препарати кодеїну, лібексин (по 1 таблетці 2—3 рази на добу). Щоб забезпечити відходження харкотиння, призначають відхаркувальні засоби — відвар кореня алтея, настій трави термопсису. Виражену відхаркувальну дію мають ефірно-олійні лікарські речовини: евкаліптова, соснова, м'ятна олії для інгаляції (по 10—20 крапель на 0,5 л кип'яченої води), терпінгідрат (по 0,25—0,5 г 3—4 рази на добу), а також лужні мінеральні води, содові інгаляції.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Лікування хворих на туберкульоз

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок