Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

Назва:
Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
145,49 KB
Завантажень:
270
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

Методика визначення резус-фактора за стандартними сироватками Беруть дві серії стандартних антирезусних сироваток, що виготовляють з крові, відмиті стандартні резус-позитивні і резус-негативні еритроцити, чашку Петрі, водяну баню, піпетки, предметне скло або скляні палички На чашку Петрі наносять послідовно три великі краплі сироватки анти-резус однієї серії і паралельно три краплі сироватки другої серії (рис 67).

Потім у перший ряд сироваток вносять по невеликій краплі досліджуваної крові (співвідношення 1*10 або 18) У другий вертикальний (середній) ряд - по такій самій краплі стандартних резус-позитивних еритроцитів (контроль активності) і в третій ряд - резус-негативні стандартні еритроцити (контроль специфічності) Окремою скляною паличкою або кутами предметного скла ретельно перемішують кожну окремо краплю, чашку закривають кришкою і ставлять на водяну баню при температурі 40-42 °С Через 10 хв отримують результат Якщо в краплях обох серій антирезусних сироваток з еритроцитами досліджуваної крові відбулася реакція аглютинації, то кров резус-позитивна, немає аглютинації - кров резус-негативна

У невідкладних ситуаціях користуються експрес-методом за допомогою сироватки анти-резус АВ (IV) групи крові, розведеної 20-30% розчином альбуміну або 30-33% розчином поліглюкіну На чашку Петрі наносять краплю стандартної сироватки АВ (IV) групи, яка містить антирезусні антитіла, і поряд краплю резус-негативної сироватки АВ (IV) групи, яка не містить антитіл До цих крапель додають у 2-3 рази менший об'єм досліджуваної крові, перемішують скляними паличками або почергово кутами предметного скла, погойдують чашкою 3-4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину хлориду натрію Результати читають через 5 хв При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів з сироваткою, яка містить антирезусні тіла і відсутньої реакції з контрольною резус-негативною сироваткою кров резус-позитивна При відсутності реакції аглютинації в обох сироватках кров - резус-негативна Згідно існюючих положень останнім часом Rh-фактор визначають переважно за допомогою моноклональних антитіл

Визначення резус-фактора за допомогою моноклональних антитіл Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи" спочатку кров хворого досліджують за допомогою реагенту моноклональних антитіл анти-Rh (D), якщо отримують негативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-Rh (DC) і стандартною сироваткою Rh0’’’ (DCE) Моноклональні антитіла використовують у реакціях прямої аглютинації' на площині, у пробірках, у мікроплаті. Визначення антигену D, С, Е можна проводити в крові, взятій у консервант, у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.

Підготовка хворого до переливання: проба на індивідуальну сумісність, резус-сумісність, біологічна проба.

Перевірка документації та якості трансфузійного засобу. Перед кожним переливанням гемотрансфузійного засобу слід перевірити паспорт, термін зберігання, герметичність флакона та оцінити його вміст. Паспорт (етикетка) повинен містити всі необхідні відомості: назву засобу, дату заготовки, групову і резусу належність, реєстраційний номер, прізвище та ініціали донора, прізвище лікаря, який проводив заготовку крові, а також етикетку "стерильно". Флакон повинен бути герметичним. При огляді гемотрансфузійного засобу він не повинен мати ознак гемолізу, сторонніх включень, згустків, осаду та ін. Переливання такого гемотрансфузійного засобу дозволяється, якщо групова і резусна належність їх співпадає з такими у хворого. Методика виконання проб на сумісність.

В усіх випадках перед кожним переливанням крові або її компонентів необхідно визначити групу та резус-належність крові хворого і донора. Крім того, повинні бути проведені обов'язкові проби на сумісність. Розрізняють:

1) індивідуальну пробу на сумісність за системою АБО;

2) за резус-фактором (у процесі підготовки до трансфузії);

3) біологічну пробу (на початку переливання).

Для виконання перших двох проб необхідно мати сироватку крові хворого Вона повинна бути свіжою, отриманою в день переливання крові або напередодні (але не більше, ніж за один день до трансфузії) за умови її зберігання при температурі +4 - +6 °С.

Для отримання сироватки беруть 4-5 мл крові у пробірку без стабілізатора, на якій тут же надписують прізвище та ініціали хворого, групу його крові й дату Після цього таку кров ставлять у штатив і поміщають у холодильник для відстоювання. Якщо потрібно пришвидшити відділення сироватки, пробірку з кров'ю центрифугують 5-7 хв при 2000-3000 об/хв Після зсідання і ретракції згустка від нього відділяється сироватка, яку і використовують для проб на сумісність.

Кров донора для проведення проб беруть із флакона після того, як його підготували до переливання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок