Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Отруєння ртуттю та її сполуками

Отруєння ртуттю та її сполуками

Назва:
Отруєння ртуттю та її сполуками
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,43 KB
Завантажень:
849
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Отруєння ртуттю та її сполуками

Професійні отруєння ртуттю та її неорганічними сполуками трапляються на ртутних рудниках при видобутку руди, що містить кіновар; на заводах, де з руди випалюванням кіноварі виплавляють чисту металеву ртуть; на заводах приладобудування, зокрема при виробництві термометрів, рентгенівських трубок, ртутних випрямлячів, ртутних, насосів; на метало- і деревообробних підприємствах; при виробництві гримучої ртуті; при виготовленні хімічних і фармацевтичних препаратів; на заводах синтезу ртутьорганічних пестицидів; у науково-дослідних і заводських лабораторіях, світлокопіювальних та експериментально-виробничих майстернях, стоматологічних кабінетах та ін.

Найчастіше застосовують різні солі ртуті, оксиди. Оксид ртуті входить до складу офтальмологічних і дерматологічних мазей, його застосовують для протруювання насіння, він міститься у фарбах для підводних споруд і днищ кораблів, використовується як деполяризатор у сухих батареях, як допоміжний засіб для розпису фарфору; йодид ртуті—реактив Несслера—застосовують для індикації аміаку, що використовується в фотографії; хлорид ртуті—каломель—використовується як фунгіцид, для протруювання насіння, у піротехніці (бенгальський вогонь); д и х л о р и д ртуті застосовують для консервації дерева, анатомічних препаратів, для виготовлення чорнила, травлення і чорніння сталі, як підсилювач негативів у фотографії; а м ідо-хлорид ртуті входить до складу білої ртутної мазі, його використовують у ветеринарії як засіб проти паразитарних захворювань шкіри; сульфіт ртуті (кіновар) — найбільш нешкідлива неорганічна сполука ртуті;

нітрат ртуті використовують для обробки хутра і в виробництві повсті, для протруювання шерсті тварин, його токсичність приблизно така сама, як і дихлориду ртуті. Оксиціанід ртуті застосовують як засіб для дезинфекції шкіри, він входить до складу препаратів для протруювання насіння і дерева, токсичність приблизно така сама, як і дихлориду ртуті; фульминат ртуті (ціанід ртуті, гримуча ртуть) — вибухова речовина, що міститься в пістонах, капсулях, детонаторах; арсенат ртуті входить до складу фарб для покриття кораблів.

Металева ртуть (Нg) — сріблястий рідкий метал, молекулярна маса 200, відносна густина 13,6 г/см3, температура кипіння 356,6 °С, температура плавлення 38,9 °С. Максимально можлива концентрація в повітрі 15,2 мг/см3 при температурі 20 °С. Ртуть не має запаху, її пара в 7 раз важча за повітря. Ртуть добре адсорбується деревом, папером, тканиною, штукатуркою.

Граничне допустимі концентрації (ГДК) для елементарної ртуті в різних країнах варіюють від 0,01 до 0,05 мг/м3 (у нас ГДК ртуті становить 0,01 мг/м3). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, безпечні для здоров'я рівні становлять 25 мкг/м3 повітря (середньозважена концентрація) або 50 мкг/г креатиніну в сечі.

Елементарна ртуть та її неорганічні сполуки виводяться більше з сечею, ніж з калом, а органічні похідні—головним чином з калом (понад 90 %). Біологічний період напіввиведення неорганічних сполук ртуті становить приблизно 6 тижнів. Співвідношення між концентраціями ртуті у повітрі і сечі варіює від 1 :2 до 1:3. Інакше кажучи, середня концентрація ртуті у повітрі.

Клінічна картина. Гострі отруєння трапляються рідко, лише в аварійній обстановці. Переважають випадки гострого отруєння внаслідок випадкового або навмисного приймання препаратів ртуті, наприклад сулеми.

Дуже важливими симптомами отруєння є гіперсалівація, запалення слизової оболонки рота й утворення виразок на ній, опухання слинних залоз, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів, запалення ясен, нудота і часте блювання, іноді з кров'ю, понос, тенезми, кишкова колька. Відзначають неприємний запах із рота, кал з домішкою крові, смердючий. Водночас з'являються ознаки ураження дихальних шляхів (гострий бронхіт, інтерстиціальна пневмонія). Гострі ураження легень виникають при діянні пари ртуті в концентраціях 1—3 мг/м3. Часто розвивається некротичний нефроз з гострою недостатністю нирок. Для сулемового нефрозу (сулемової нирки) характерна відсутність набряків. Нерідко бувають ураження печінки, нервової системи. У крові виявляють гемоліз, лейкоцитоз, підвищену ШОЕ (до ЗО— 50 мм/год), збільшений загальний вміст білка, азоту, ацидоз. Через кілька днів після отруєння на фоні колапсу при явищах наростаючої недостатності кровообігу може настати смерть.

Висока температура тіла, блювання, понос, слабкість, головний біль, сплутаність свідомості, розлади мови, ходи, розвиток анурії, а також лейкоцитоз, підвищена ШОЕ, зрушення лейкоцитарної формули вліво нерідко є причиною помилкового діагнозу токсикоінфекції, грипу, менінгоенцефаліту та ін. Хворих, як правило, спочатку госпіталізують в інфекційне відділення. У цих випадках для встановлення правильного діагнозу треба враховувати етіологічний фактор. Діагноз гострого отруєння ртуттю

ставлять при діянні високих концентрацій ртуті — кілька міліграмів в 1 м3 повітря.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Отруєння ртуттю та її сполуками

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок