Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> ПЕРЕЛОМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ

ПЕРЕЛОМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ

Назва:
ПЕРЕЛОМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,73 KB
Завантажень:
516
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
ПЕРЕЛОМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ (FRACTURAE OSSIS FEMORIS)

Серед переломів нижньої кінцівки найчастіше зустрічаються переломи кісток гомілки, рідше — стегнової кістки і кісток стопи.

Переломи стегнової кістки становлять близько 10 % усіх переломів скелета і виникають внаслідок прямої і непрямої травми. Розрізняють переломи проксимального кінця, діафізу і дистального кінця стегнової кістки. Переломи стегнової кістки належать до тяжких травм, які часто супроводжуються травматичним шоком, кровотечею, зокрема при відкритих переломах.

Переломи проксимального кінця стегнової кістки за локалізацією ділять на переломи: 1) головки; 2) шийки (субкапітальний або епіфізеоліз у дітей, трансцервікальний, базальний); 3) вертлюжної ділянки (ізольовані переломи вертлюга, черезвертлюжні, міжвертлюжні).

Цей поділ характеризує умови зрощення переломів проксимального кінця стегнової кістки. Переломи головки і шийки стегнової кістки мають негативну травматологічну характеристику: 1) внутрішньосуглобовий перелом і відламки обмиваються синовіальною рідиною; 2) окістя шийки не має остеогенного шару клітин; 3) порушується кровопостачання головки; 4) мала площа стикання відламків.

Переломи головки стегнової кістки трапляються надзвичайно рідко, виникають під час сильного удару вздовж осі приведеного стегна, коли край кульшової западини зрізає кінець головки. По суті, це переломовивих стегна. Клініко-рентгенологічна діагностика нескладна.

З приводу перелому головки стегнової кістки без зміщення відламків лікують скелетним витяганням (для розвантаження) протягом 4—6 тижнів, а потім, не навантажуючи кінцівки, проводять ЛФК, масаж м'язів, теплові процедури.

При переломах із зміщенням відламків і переломовивихах головки показана відкрита репозиція і фіксація відламків (спицями Кіршнера, кістковим штифтом) з наступним лікуванням, як при переломі без зміщення. Контрольні рентгенограми необхідні для того, щоб не пропустити асептичного некрозу фрагментів головки. Ходити за допомогою милиць з дозованим навантаженням дозволяють через 2,5—3 міс. При сприятливому перебігу процесів зрощення відламків працездатність відновлюється через 4— 6 міс.

У випадках, коли виникає асептичний некроз, продовжують консервативне лікування протягом 2 років і більше. Кращі функціональні результати спостерігаються після моделюючої артропластики або ендопротезування кульшового суглоба.

Переломи шийки стегнової кістки трапляються переважно у людей похилого віку (в середньому 69 років) і у жінок.

Механогенез перелому пов'язують з падінням хворого і ударом у ділянку великого вертлюга. Залежно від положення стегна розрізняють відвідні (абдукційні) або привідні (аддукціині) переломи. В. А. Чернавський пояснює механогенез по-іншому — падіння хворого не є причиною, а наслідком перелому крихкої старечої кістки, гіпотонусу атрофованих м'язів і зниження захисної реакції. Лінія перелому може бути поперечною, тобто перпендикулярною до осі шийки, або косою. Залежно від цього відламки мають більшу або меншу тенденцію до зміщення.

При абдукційних переломах стегнова кістка відводиться разом з периферичним відламком шийки, а головка залишається у кульшовій западині, дещо ротується та приводиться. Порушується вісь шийки з утворенням кута, відкритого назовні. Таким чином, головка стегнової кістки ніби нанизується на периферичний відламок, а рефлекторне скорочення м'язів ще більше збиває їх між собою.

Хоча хворий відчуває біль у кульшовому суглобі, але може йти, наступаючи на ногу. Коли він лежить, може зігнути ногу в коліні і навіть її підняти. Локальна пальпація, постукування по осі стегна і ротаційні рухи збільшують біль. Зовнішню ротацію стегна важко встановити.

Дуже часто хірурги за клінічними симптомами встановлюють помилковий діагноз забою кульшового суглоба і лише після роз'єднання і зміщення відламків констатують наявність перелому. Тому в усіх випадках травми ділянки кульшового суглоба у людей похилого віку необхідне рентгенологічне дослідження.

Лікування при вбитих переломах шийки стегнової кістки розраховано на зрощення нерухомих відламків і полягає в наданні кінцівці спокою на шині Белара або на подушках. Застосовують дисциплінуюче витягання манжетою з невеликим вантажем (2—3 кг), щоб не роз'єднати відламки. Хворому рекомендують сідати в ліжку, проводять ЛФК, дихальну гімнастику, масаж, доглядають, щоб не допустити виникнення пролежнів, пневмонії тощо.

Після утворення первинного мозоля (4—6 тижнів) хворому дозволяють вставати з ліжка і ходити з допомогою милиць, дозовано навантажуючи кінцівку. Повне навантаження її рекомендують через 4—6 міс після травми.

У разі роз'єднання відламки зміщуються і з'являються характерні клінічні ознаки аддукційного перелому шийки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: ПЕРЕЛОМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок