Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи

Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи

Назва:
Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,01 KB
Завантажень:
258
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи

Рентгенологічне дослідження сечовидільної системи поділяють на дві групи: безконтрастні методи і методи із застосуванням штучного контрастування.

До безконтрастних методик належать просвічування і оглядова рентгенографія. Просвічування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів застосовується рідко, а при поєднанні цього методу з контрастними методиками інформативність дослідження збільшується.

Оглядова рентгенографія дає змогу виявити конкременти у нирках і сечовивідних шляхах. Рентгенограму виконують у положенні хворого на спині, касету розміром 24 X Х30 см або 30Х40 см укладають під хворим. Під час знімка потрібно додержувати малої експозиції, при цьому обстежуваний не повинен дихати.

Якщо рентгенологічне дослідження сечовидільної системи виконують у плановому порядку, то хворого потрібно готувати старанно. Протягом 2—3 днів перед дослідженням йому призначають дієту, що позбавляє газоутворення. Здебільшого рекомендують супи — гречаний, вівсяний, овочевий, м'ясні бульйони, каші, сир, відварне м'ясо, чай без цукру. Напередодні дослідження о 18 год. дають олійне проносне, а через 2 год. після вечері ставлять високу очисну клізму, до якої добре додавати 10 мл настойки валеріани, за 1,5—2 год. перед рентгенографією знову повторюють клізму. Рентгенографію виконують вранці, натщесерце. При схильності до газоутворення у процесі підготовки застосовують таблетки карболену або ментол з настойкою валеріани по 20 крапель 3 рази на день.

Після оглядової рентгенографії здійснюють контрастну, урографію — метод рентгенологічного дослідження сечової системи, заснований на вибірній здатності нирок виділяти введені в кров йодовмісні рентгеноконтрастні речовини (тріомбраст або аналогічні зарубіжні препарати верографін, урографін).

Урографія нині є поширеною і високоінформативною методикою, що дозволяє вивчити анатомічну будову і функціональний стан сечовидільної системи.

Підготовка хворого до урографії полягає в старанному очищенні кишок і запобіганні газоутворенню. Крім того, потрібно пам'ятати про необхідність зменшити розведення контрастної речовини сечею. Для цього слід провести деяке обезводнювання організму. Хворому рекомендують за 1-2 дні до дослідження різко обмежити, а за 12—18 год. припинити прийом рідини. Як правило, потрібно визначити індивідуальну чутливість обстежуваного до йоду. Дослідження проводять натщесерце.

Після оцінки за оглядовим знімком підготовленості кишок внутрішньовенне вводять рентгеноконтрастну речовину

3 розрахунку 1 мл 76 % тріомбрасту на 1 кг ваги хворого. Найкраща якість і достовірність діагностики буває, коли рентгенографію проводять під контролем рентгенотелевізійного просвічування з вибором оптимального часу і проекції знімків. Знімки роблять через 20—ЗО хв., а за показаннями і через 3—6 і навіть через 24 год.

Резервні можливості нирок встановлюють з допомогою фармакоурографії, коли через 20 хв. після введення рентгеноконтрастної речовини внутрішньовенне на ізотонічному розчині вводять 40 мг фуросеміду, що виявляє приховані порушення уродинаміки.

Цистографія — рентгенологічне дослідження сечівника з штучним контрастуванням. Цей метод дозволяє діагностувати анатомічні аномалії сечівника, його дивертикули, сечові камені, пухлини, захворювання передміхурової залози тощо. Підготовка до цистографії полягає в очищенні прямої і низхідної частин сигмовидної кишки та максимальному спорожненні сечівника.

Користуються висхідною (ретроградною) цистографією і низхідною, яка є завершальним етапом контрастної урографії.

При висхідній цистографії у сечівник з допомогою катетера вводять 150—300 мл 10—30% розчину тріомбрасту, йодаміну, верографіну. Однак висхідна цистографія не завжди дозволяє одержати зображення невеликих пухлин та малоконтрастних каменів. Тоді вдаються до газової цистографії—до сечівника вводять 150—200 см3 вуглекислого газу, закису азоту або кисню. Іноді застосовують і подвійне контрастування, коли до міхура вводять 15—20 мл трийодистого калію, а потім до 200 см3 газу. Після цього роблять серію знімків у період заповнення сечівника і в період його спорожнення, коли створюються умови для виявлення уражень стінок міхура.

При низхідній цистографії рентгенографію сечівника виконують після його оптимального заповнення контрастованою сечею, виділеною нирками.

Висхідна (ретроградна) пієлоуретрографія полягає в тугому заповненні контрастною речовиною ниркових мисок і сечоводу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок