Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит

Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит

Назва:
Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,10 KB
Завантажень:
42
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Викликається стафілококами, стрептококами, пневмококами і гоно-коками, рідше — синьогнійною, кишковою і черевнотифозною паличками.

У зв'язку з широким застосуванням антибіотиків питома вага стрептокока і пневмокока в розвитку гнійної інфекції знизилася; на перше місце вийшла стафілококова інфекція. Численні дослі-дження і клінічні спостереження свідчать про зрослу стійкість мікроорганізмів, особливо стафілококів, до антибіотиків, що утруднює профілактику і лікування гнійних захворювань.

Мікроорганізми проникають в організм через «вхідні ворота» — при порушенні шкіри і слизових оболонок або ендогенним шляхом — по лімфатичних і кровоносних судинах. У травмованих тканинах створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів внаслідок некробіотичних змін і порушення окисних процесів.

Гостра гнійна інфекція супроводиться місцевою і загальною реакцією організму.

Організм реагує як цілісна система. В захисній реакції беруть участь насамперед центральна нервова та ендокринна системи й органи кровотворення.

У захисній реакції організму велике значення має підвищення числа лейкоцитів — місцеве в ділянці заглиблення мікробів і в крові хворих. Лейкоцити, як показали дослідження І.І. Мечникова, поїдають мікробів фагоцитоз) і тим самим запобігають поширенню інфекції в організмі, сприяють її відмежуванню.

Місцева запальна реакція характеризується почервонінням, на-бряком, болем, підвищенням температури тіла і порушенням функ-ції. В результаті місцевої запальної , реакції настає відмежування інфекції. Місцева лейкоцитарна інфільтрація тканин, потім грануляційна тканина і піогенна оболонка перешкоджають поши-ренню мікробів у організмі.

Загальна реакція організму виявляється у високій температурі, ознобі, головному болі, збільшенні кількості лейкоцитів у крові (лейкоцитоз), порушенні обмінних і окисних процесів. Ці симптоми пов'язані із заглибленням мікробів, інтоксикацією організму мікробними токсинами та продуктами розпаду тканин і поширенням мікробів.

Залежно від реактивності організму запальна реакція може бути нормальною (нормергічною), підвищеною (гіперергічною) і зниженою (гіпоергічною).

Центральна нервова система регулює складні обмінні трофічні процеси в організмі, в тому числі й функцію ендокринної системи, яка впливає на перебіг запального процесу. Викликаючи зміни функції нервової системи, наприклад, новокаїновими блокадами, можна вплинути на перебіг запального процесу. Гормони кори надниркових залоз зменшують (кортизон) або посилюють (дезоксикортикостерон) запальну реакцію.

Принципи лікування гнійних захворювань включають проведення загальних і місцевих лікувальних заходів. Загальне лікування спрямоване на дезинтоксикацію .організму, підвищення його захисних сил та нормалізацію функції внутрішніх органів і нерозривно пов'язаних з ними обмінних і окисних процесів.

Місцеве лікування полягає у відмежуванні запального процесу, зменшенні деструкції тканин і своєчасному розрізуванні гнійного вогнища для зменшення інтоксикації і створення достатнього відтікання гнійного виділення.

Велике значення мають своєчасна іммобілізація, боротьба з болем і антибактеріальне лікування (антибіотики, сульфаніламідні препарати). Використання антибіотиків повинне грунтуватися на чутливості до них збудників гнійної інфекції.

Бурсит (Bursitis) — запалення слизової сумки. Захворювання виникає в результаті механічної травми (травматичний бурсит) або викликається різними мікроорганізмами (стафілококами, стрептококами та ін.). Травматичний бурсит здебільшого виникає у ділянці препателярної і ліктьової слизових сумок, наприклад у шахтарів наслідок постійного професійного травмування. У ділянці плечового суглоба часто спостерігаються піддельтовидний і акроміальний бурсит.

Захворювання характеризується м'яким еластичним утворенням округлої форми, розміщеним над кістковими виступами в ділянці суглобів. Шкіра при серозному бурситі не змінена, болісність незначна. При гнійному бурситі визначаються симптоми гнійного запалення — різка болісність, набряклість та гіперемія шкіри і порушення функції. Захворювання супроводиться підвищенням температури, лейкоцитозом та іншими симптомами гнійної інтоксикації.

При хронічному бурситі відбувається фіброзне стовщення стінки слизової сумки, утворення вільних сольових відкладів («рисових тіл»). Хронічний бурсит називають гігромою.

Лікування. Для лікування гострого серозного бурситу застосовують зогрівальні компреси, УВЧ. При тривалому перебігу роблять пункції для видалення випоту і введення антибіотиків. Після пункції накладають давлячі пов'язки. При хронічному бурситі рекомендуються фізіотерапевтичні методи лікування (грязелікування, парафін та ін.). Якщо консервативна терапія неефективна, вдаються до операції — видалення запаленої слизевої сумки. При гнійному бурситі показані розріз і дренування запаленої слизової сумки, призначення антибіотиків.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок