Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Види (типи) загоювання ран

Види (типи) загоювання ран

Назва:
Види (типи) загоювання ран
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,48 KB
Завантажень:
79
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Описані фази (стадії) ранового процесу притаманні загоєнню будь-якої рани.

Але дещо відрізняється кількісно і якісно перебіг у рані біохімічних та морфологічних процесів при загоюванні ран різаних, з тісно замкнутими краями, насамперед операційних (зашитих), і ран зяючих, особливо забито-рваних чи з дефектом тканин (шкіри).

Якщо перші — різані, з замкнутими краями — гояться без нагноєння і швидко, в середньому через тиждень, то другі — зяючі, з нагноєнням — протягом 2—4 тиж і більше. Ці клі-нічно різні типи загоювання ран були відомі лікарям ще в сиву давнину, а в XIII ст. були науково сформульовані їх характеристики. Бруно Лангобурго запропонував термін — загоювання первинним (per primam intentionem) та вторинним (per secundam inten-tionem) натягом.

У разі загоювання первинним натягом запальний процес у рані проявляється слабко: набряк тканин незначний, почервоніння не буває, ексудат, якщо і є, то короткочасно і має серозний характер, між краями рани малопомітний шар фібрину, який практично закриває доступ у рану мікрофлори і уже через добу перетворюється на епітеліальне покриття. В глибоких відділах рани грануляційної тканини утворюється (мал. 54) дуже мало і вона дуже відрізняється від звичайної грануляційної, капіляри в ній утворюються шляхом зустрічного надходження з країв рани через фібринні щілини, без утворення сліпих петельок. Міцність рани на розрив розвивається швидше і досягає максимуму раніше, ніж у разі загоєння вторинним натягом. Рана гоїться через 5—10 діб. Рубець мало-помітний (особливо коли його вісь збігається з вісями скорочувальних елементів шкіри), відновлення тканини в анатомічному і функціональному відношенні практично повне, хоча за архітектурою рубець епітелію відрізняється від нормального відсутністю в ньому потових залоз та волосяних цибулин.

Загоєння рани первинним натягом відбувається за умови тісного змикання рівних малоушкоджених країв рани, мінімальної кількості в рані мертвих тканин, відсутності чи незначної кількості в ній мікробів, відсутності в рані сторонніх тіл, згустків крові (гематоми), якщо не триває кровотеча. Вирішальним, однак, є тісне змикання країв рани. Без цього, тобто у разі зяяння рани, вона не може загоїтися первинним натягом. Первинним натягом звичайно гояться операційні та багато різаних ран. Велике значення для реалізації загоєння первинним натягом мають і загальні умови. У разі порушення загального стану людини (цукровий діабет, гіповітамінози, анемія та гіпопротеїнемія, порушення імунної системи, іннервації ділянки локалізації рани; наявність інфекційного захворювання), а також дії деяких місцевих негативних чинників, наприклад, забруднен-ня мікрофлорою рани, надмірне стягування її швами, загоєння первинним натягом може не відбутись. У особливих випадках рани можуть навіть зовсім не загоїтися, перетворюючись на хронічні виразки.

Вторинним натягом загоюються всі, незалежно від походження, зяючі рани. Це насамперед рани з великою кількістю в них мікрофлори та некротичних тканин, сторонніми тілами, гематомами тощо. Оскільки такі особливості притаманні головним чином рвано-забитим ранам або ранам іншого походження із втратою значної маси тканини (шкіри), в літературі країн Заходу такі рани (вони звуться вирізаними та вирваними) розглядаються окремо від ран різаних.

Таблиця 3. Відмінності загоєння ран первинним

та вторинним натягом

У разі загоєння рани вторинним натягом процеси дещо відрізняються кількісно і якісно (табл. 3). Запалення при ньому добре виражене: краї рани набряклі, шкіра гіперемійована, ексудація велика і ексудат гнійний, фібрин вкриває всю рану. В стадії проліферації в рані добре помітні грануляції, іноді вони бувають надмірними і виступають над рівнем шкіри — так зване дике м'ясо (частіше це буває за наявності в рані сторонніх тіл). Епідерміс, що оточує рану шкіри, добре видний у формі білувато-сірого кільця, диску. Після загоєння рани, закінчення епітелізації утворюється деформівний рубець, який іноді може порушувати не тільки анатомію в ділянці рани, але і функцію органа (контрактура).

Крім загоювання первинним та вторинним натягом, виділяють ще загоювання під струпом. Це різновид вторинного загоювання поверіхневих ран шкіри зі значним дефектом елементів останньої, який не супроводжується розвитком гнійного запалення завдяки утворенню на поверхні рани біологічної пов'язки — плівки із згустків крові, некротизованих клітин та фібрину, які швидко перетворюються на суху масу — струп. Але заповнюється рановий дефект при цьому шляхом розвитку сполучної тканини та епідер-місу.

Загоювання первинним натягом — це найраціональніший біологічно та економічно вид загоєння, бо воно завершується майже повним відновленням анатомічного стану тканини та нормалізацією функції органа в найкоротший час. Тому завданням медицини є досягнення, у міру можливості, загоювання ран первинним натягом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Види (типи) загоювання ран

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок