Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті

Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті

Назва:
Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,75 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Астматичний стан

На догоспітальному етапі потрібно:

1. Заспокоїти дитину, не допускати створення обстановки нервозності та метушливості.

2. Забезпечити вільний доступ свіжого повітря.

3. Доцільним є застосування гарячих ніжних та ручних ванн при температурі води від 37 до 42° С тривалістю 10—15 хв, дітям старшого віку — сухі банки на бічні поверхні грудної клітки.

4. Інгаляція за допомогою дозованого інгалятора «Беротек» (0,2 мг препарату на 1 вдих), сальбутамолу (0,1 мг препарату) — 2—3 рази на добу.

5. Внутрішньом'язове введення ефедрину (краще алупенту), антигістамінних засобів.

6. Негайна госпіталізація.

У стаціонарі вдаються до таких заходів:

1. Внутрішньовенне струминне, краплинне введення кортикостероїдних гормонів в ударних дозах — для преднізолону 2— 10 мг/ кг маси на добу. Призначення преднізолону навіть по 80—• 100 мг протягом 2—5 днів може бути припинене відразу, без зниження дози. При гормонозалежній формі бронхіальної астми підтримуючу дозу слід призначати на тривалий час.

2. Введення імунодепресантів — меркаптопурину, азатіопри-ну, резохіну, делагілу ефективне лише при суто атонічній формі. Якщо спостерігається обструкція, то ефекту немає.

3. Повторні введення бронхорозширювальних засобів:

а) ефедрин і адреналін у сучасних умовах, через небажаний ефект стимуляції α-рецепторів практично не використовують. Застосовують препарати, що діють вибірково на β-рецептори: ізадрин, новодрин, супреналін, алупент. Алупент вводять внут-рішньовенно краплинне в дозі 0,2—0,5—1 мл 0,05 % розчину в 50—100 мл ізотонічного розчину нагрію хлориду. У вигляді інгаляції використовують еусшран, астмопент, беротек, сальбутамол, вентолін;

б) блокатори ацетилхоліну в М-холінореактивних системах (холінолітики) — метацин, атропін поряд з бронходилатацією висушують слизову оболонку, тому застосування їх обмежене, доцільно призначати тільки атровент в інгаляціях;

в) спазмолітичні засоби безпосередньо діють на гладенькі м'язи бронхів: папаверин, платифілін, но-шпа по 0,1 мл на 1 рік внутрішньом'язово та внутрішньовенне, еуфілін внутрішньовенне краплинне (5—9 мг / кг маси, разова доза);

г) муколітики (калію йодид, солутан, бісольван, бромгексин| усередину, N-ацетшщистєїн (мукоміст, мукосольвін)' застосовується для інгаляцій, протеолітичні ферменти використовують з обережністю.

4. Внутрішньовенна вводять комбінації антигістамінних препаратів (димедрол, супрастнн, піпольфен)' по 2—3 мг/кг маси на добу.

5. Антибіотики показані при інфекційно-алергічній формі, лікування проводять за антибіотикограмою.

6. Седативні засоби.

7. Обов'язково призначають гепарин, який поліпшує гемоди-наміку в малому колі кровообігу, посилюючи струмінь крові; він е слабким ілунодепресантом, діуретиком. Вводять внутрішньовенне 4 рази на добу в разовій дозі 50—100 ОД/кг маси тіла.

8. У разі неефективності терапії показаним є наркоз ефірфто-ротановою сумішшю з наступною інтубаціею, бронхіальним ла-важем при збереженому спонтанному диханні або на фоні штучної вентиляції легень, тобто через інтубаційну трубку вводять теплий ізотонічний розчин натрію хлориду, додаючи натрію гідрокарбонат і гідрокортизон. Суміш одноразово вводять у кількості 3—5 мл; відсмоктування здійснюють після 3—5 дихальних рухів. Загальна кількість суміші для промивання становить 30—50 мл.

9. Останнім часом успішно застосовують гемосорбцію, плаз-маферез.

Гіпертермічний синдром

У разі розвитку гіпертермічного синдрому на догоспітальному етапі рекомендується вжити таких заходів:

1. Розкрити дитину.

2. Поставити склянку з водою в холодильник і, охолодивши воду до 4-6°С, зробити клізму.

3. Розтерти шкіру тулуба, кінцівок горілкою або 50 % спиртом за допомогою грубого рушника до почервоніння, обдути вентилятором.

4. Холодні грілки (або пляшечки з холодною водою)' до голови, ніг ділянки печінки, на судини шиї, пахвинну ділянку.

5. Клізма з анальгіном 0,5—1 мл 50 % розчину розводять у 2—3 чайних ложках води.

6. Внутрішньом'язово вводять 4 % розчин амідопірину (0,1 мл / кг маси); 50 % розчин анальгіну (0,15 мл на рік життя),

2,5 % розчин піпольфену або 1 % розчин дімедролу (1—2 мг/кг маси).

7. Якщо немає ефекту, можна ввести внутрішньом'язово лі-тичну суміш.

Для боротьби з гіпертермічним синдромом у стаціонарі застосовують кілька методів. Перший ґрунтується на використанні жарознижувальних і лікарських препаратів, що знижують обмін речовин і енергоутворення, а другий — на вжитті заходів, які сприяють збільшенню тепловіддачі через шкіру.

Застосовують такі лікарські препарати:

1. Анальгетики—1 % розчин амідопірину з розрахунку 0,1 мл/кг маси і 50 % розчин анальгіну з розрахунку 0,1 мл на рік життя внутрішньом'язово 2—4 рази на добу. Слід зазначити, що внутрішньом'язове введення часто не дає бажаного ефекту, оскільки всмоктування лікарських речовин знижене через порушення мікроциркуляції при гіпертермії. У цьому разі препарати вводять внутрішньовенне.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок