Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин

Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин

Назва:
Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,76 KB
Завантажень:
49
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Лімфангіт (limphangitis) — це запалення лімфатичних судин. Частіше є вторинним процесом. Якщо осередок запалення (фурункул, карбункул, флегмона, абсцес, бешиха, гідраденіт) не обмежився, інфекція може проникнути в лімфатичні судини і спричинити запалення їх стінки. Крім гострих інфекційних процесів, лімфангіт можуть зумовити різні травми: різані, колоті, укушені рани, садна, подряпини, опіки.

Найчастіше лімфангіт спричинюється стафілококом.

Залежно від клінічного перебігу розрізняють гострий, підгострий і хронічний лімфангіт. З урахуванням ступеня прояву запалення виділяють простий (серозний) і гнійний лімфангіт; виду ураження судин — капілярний, сітчастий (Umphangitis reticularis), стовбурний, або трункулярний (limphangitis tm.icularis).

У разі локалізації лімфангіту в підшкірній основі діагностувати його легко. На шкірі над лімфатичними судинами з'являються відчуття печіння, свербіння, незначна болючість. На шкірі помітні червоні смуги, які йдуть від осередку інфекції до лімфатичних вузлів (звичайно від периферії до центру). За їх ходом під шкірою промацуються щільні, болючі утворення. Підвищується місцева і загальна темпе

ратура. Як і за будь-якої іншої інфекції, погіршується загальний стан хворого (частий пульс, озноб, головний біль, підвищена пітливість, зміни складу крові).

При сітчастому лімфангггі спостерігається гіперемія шкіри без чітких меж, чим відрізняється лімфангіт від бешихи.

Гострий лімфангіт іноді може ускладнюватися тромболімфангітом. У такому разі просвіт лімфатичної судини, яка іноді може розширюватися в діаметрі до 0,5—0,7 см, закривається згортком із фібрину, лейкоцитів, ендотелію і бактерій.

Тяжка форма лімфангіту може ускладнюватися абсцесом, флегмоною, тромбофлебітом.

Починати лікування лімфангігу треба з ліквідації первинного осередку. Передусім іммобілізують відповідну ділянку. Якщо уражена нижня кінцівка, її треба іммобілізувати у припіднятому положенні. На уражену ділянку прикладають тепло (компрес або грілку), мазеві пов'язки; призначають антибіотики і сульфаніламідні препарати. Забороняють масаж, розтирання. Рекомендують фізіотерапевтичні процедури (кварц, УВЧ).

Лімфаденіт (limphadenitis) — гостре або хронічне запалення лімфатичних вузлів. Гострий лімфаденіт зумовлюється проникненням у лімфатичні вузли лімфатичними шляхами неспецифічної, банальної мікрофлори (стрептококи, стафілококи). Причиною розвитку хронічного лімфаденіту є як неспецифічна, так і специфічна мікрофлора (частіше туберкульозна).

Проникнення мікробів у лімфатичні шляхи не обов'язково зумовлює запальний процес. Лімфа володіє бактерицидними властивостями, і мікроби, які проникли в неї, втрачають свою вірулентність і навіть гинуть. Ще частина мікробів гине в лімфатичному вузлі внаслідок фагоцитозу.

Гострий лімфаденіт, як і лімфан-гіт, є ускладненням запального процесу. Осередок може локалізуватися в різних лімфатичних вузлах. Найчастіше уражаються пахвові, пахвинні, шийні лімфоузли. За характером ексудату розрізняють серозний, геморагічний, фібринозний і гнійний лімфаденіт. При гнійному лімфаденіті лімфатичний вузол гнійно розплавляється, перетворюючись на гнояк (абсцес).

Запальний процес з лімфатичних вузлів може поширитися на сусідні тканини і зумовити аденофлегмону.

Клінічно при поверхневому лімфаденіті під шкірою виявляється один або кілька збільшених, зрощених між собою і дуже болючих лімфатичних вузлів. Шкіра над ними гіперемійована. При промацуванні лімфатичні вузли болючі, зрощені із шкірою. Функція органів у ділянці, де локалізується запальний процес, порушена. Місцева температура підвищена. У разі нагноєння лімфатичного вузла спостерігається симптом флюктуації. Спочатку при пальпації лімфатичні вузли рухомі, і лише після переходу процесу на сусідні тканини стають нерухомими.

Загальні прояви характеризуються підвищенням температури тіла, головним болем, слабкістю, прискоренням пульсу, змінами складу крові.

Стрептококовий лімфаденіт має тяжчий перебіг, ніж стафілококовий. Це пояснюється тим, що при стафілококовій інфекції швидко блокуються лімфатичні судини і меншою мірою всмоктуються продукти розпаду тканин і токсинів.

Хронічний неспецифічний лімфаденіт спричинює маловірулентна інфекція. Процес частіше локалізується на шкірі, а джерелом інфекції є запальні процеси в ротовій порожнині (уражені карієсом зуби, тонзиліт). Лімфатичні вузли збільшуються повільно, вони м'які, малоболючі. Загальний стан хворих при цьому не порушується. Нагноюються лімфатичні вузли рідко.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок