Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гнильна інфекція

Гнильна інфекція

Назва:
Гнильна інфекція
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,92 KB
Завантажень:
17
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Хірургічна неспецифічна інфекція, окрім гнійної, піогенної, може зустрічатися у формі гнильної (змішаної — гнійно-гнильної та чистої, тобто зумовленої монокультурою патогенного мікроба). В останні два десятиріччя гнильна інфекція стала спостерігатись частіше. Причинами цього є зростання кількості випадків тяжких травм та політравм, злоякісних пухлин товстої кишки та легень, прогресуюче збільшення серед оперованих кількості хворих на цукровий діабет та осіб похилого і старечого віку, широке і не завжди раціональне застосування антибіотиків, особливо широкого спектра дії (сприяє розвитку опортуністичної грамнегативної мікрофлори—головного збудника гнильної інфекції), зниження рівня асептики в лікарнях та якості догляду за хворими, поширення інвазивних методів дослідження та ін.

Збудниками гнильної інфекції є переважно грамнегативні, рідше грампо-зитивні мікроорганізми, що живуть у кишковому каналі (особливо в ротовій частині глотки та товстій кишці) та на шкірі. Це переважно факультативні та облігатні анаероби родин Enterobacte-гіасеае та Bacteroides (Escherichia coli, Pr. vulgaris, Fusobacterium nucleatum та necrophorum, Bac.melanmogenicus, Bac.fragilis), іноді це представники родів Klebsiella та Salmonella тощо і грампозитивні мікроорганізми родини Lactobacillaceae (Peptostreptococcus та Streptococcus faecalis), а також грамне-гативний аероб — синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa).

Збудники гнильної інфекції потрапляють у тканини під час як випадкового пошкодження шкіри та слизової оболонки, так і ендоскопічних досліджень та оперативних втручань на органах травного каналу, а також гематогенним, лімфогенним та бронхолегеневим шля-хами. Гнильна інфекція найчастіше виявляється у формі флегмони, абсцесу та інших запальних процесів, що локалізуються поблизу каналів та порожнин, вкритих слизовими оболонками (флегмона дна ротової порожнини та шиї, медіастиніт, абсцеси легень, па-рапроктит, перитоніт, урологічні та гінекологічні захворювання тощо), а також ускладнень ран (розміжчених, вогнепальних), глибоких опіків та відморожень III—IV ступеня, порушення кровообігу.

Розвитку гнильної інфекції сприяють як місцеві, так і загальні чинники. До місцевих чинників належать такі:

пошкодження м'яких тканин та кісток, локалізація патологічних процесів та ушкоджень у зоні анального каналу та піхви, неналежний гігієнічний стан зубів та порожнини рота, місцеві порушення кровообігу (пролежні, недоліки в лікуванні ран) та порушення правил проведення ендоскопічних процедур тощо. До загальних чинників гнильної інфекції належать тяжкі загальні захворювання та розлади: злоякісні пухлини, цукровий діабет, недостатність кровообігу, атеросклероз, низка захворювань органів травлення, похилий вік та ожиріння, анемія та гіпопротеїнемія, гіповітамінози, інтенсивна антибіотикотерапія, природжений та набутий імунодефіцит та ін. Під час деяких з перелічених тяжких захворювань збудники гнильної інфекції, зокрема грамнегативна мікрофлора кишечнику, проникають через стінку останнього та мігрують у порожнину живота і систему кровообігу, зумовлюючи як місцеву, так і загальну форми гнильної інфекції — сепсис.

Визначальними особливостями гнильної інфекції є некроз уражених тканин з відсутністю чіткої зони реактивного запалення сусідніх тканин та смердючий колібацилярний запах, спричинений мікрофлорою джерела інфекції. Уражені гнильною інфекцією тканини мають темно-сірий тьмяний чи буро-чорний колір, набряклі, драглисті, ексудат переважно нерясний, серозно-гнійний чи серозно-геморагічний, із смердючим запахом та (часто) краплинами жиру. Шкіра при гнильній інфекції часто змінена мало, а межі між змертвілими тканинами і здоровими під час пальпації малопомітні. Не спостерігаються також і реактивні зміни в навколишніх тканинах. У них часто спостерігаються тромбоз та тромбофлебіт, нерідко бувають арозивні кровотечі. У разі гнильної інфекції, зумовленої синьогнійною па-личкою, ексудат забарвлює пов'язку в синьо-зелений колір та має нудотно-солодкуватий запах. Паличка здатна глибоко проникати в тканини рани, що може інколи призводити до сепсису. При анаеробному гнильному целюліті інфекція має тенденцію до поширення в тканинах з незначним ураженням шкіри, а при некротичному фасциті шкіра майже не змінена, тоді як фасція та частково клітковина некротизуються і розплавляються на великій площі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Гнильна інфекція

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок