Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства

Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства

Назва:
Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,65 KB
Завантажень:
68
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Акушерство (від французького accoucher — народжувати) — найдавніша галузь медичної науки, присвячена вивченню фізіологічних і патологічних процесів, що відбуваються в організмі жінки у зв'язку з зачаттям, вагітністю, родами і післяродовим періодом, а також профілактиці патологічних процесів. Акушерство — частина гінекології (gyne — жінка, logos — слово, вчення), тобто науки, яка вивчає нормальну діяльність жіночого організму, а також профілактику і терапію захворювань, пов'язаних з анатомо-фізіологічними особливостями жінки.

У період первіснообщинного ладу жінка народжувала без будь-якої допомоги; іноді їй подавала допомогу старша в сім'ї.

У період рабовласницького ладу почалось формування «храмової» медицини і професійного лікування.

Видатним лікарем Стародавньої Греції, «батьком медицини» був Гіппократ (459—377 pp. до нашої ери); матір'ю його була відома акушерка Фенарета.

Гіппократа вважають автором великої праці з медицини, так званого «Гіппократового збірника». У ньому є такі розділи, як «Про природу жінки», «Про жіночі хвороби», «Про безплідність».

Уявлення Гіппократа в акушерстві були дуже примітивними. Так, він вважав, що роди настають внаслідок недостатнього живлення плода на дев'ятому місяці його розвитку; плід починає посилено рухатись, упирається ніжками в дно матки і відкриває матковий зів.

Акушерські уявлення єгипетських лікарів були більш обгрунтованими, очевидно, внаслідок вивчення анатомії не на тваринах, а на трупах людей. Так, вони вважали, що причиною патологічних родів є неправильна будова таза і хребта, поперечне положення плода, трудне розкриття маткового зіва. Разом з тим вони поділяли погляд Гіппократа, що роди при тазовому передлежанні плода не можуть пройти самостійно.

Ця помилкова думка трималася в акушерстві протягом тривалого часу й зумовила застосування небезпечних і травматичних плодоруйнуючих операцій.

Лікарі Риму і Греції застосовували, крім ембріотомії, зіскоблювання шийки, зондування матки та операцію кесаревого розтину. Але кесарів розтин застосовували тільки після смерті матері з метою врятування життя дитини.

Акушерську допомогу в Стародавній Русі подавали старші в сім'ї чоловіки; проте були не тільки лікарі-чоловіки, а й лікарі-жінки (наприклад, Євпраксія-Зоя, XII ст.). Але успішний розвиток науки, в тому числі й медицини, був різко порушений монгольським ігом (1237—1480).

У період феодалізму розвиток акушерства різко загальмувався. Далися взнаки гноблення християнської та ісламської релігії і пануюче тоді уявлення, що лікарям-чоловікам принизливо і непристойно займатися акушерством. Тільки в окремих творах тих часів знайшли відображення нові методи дослідження або знову рекомендувались давно забуті операції.

У знаменитому «Каноні лікарської науки» таджицького лікаря Абу Алі Ібн-Сіни (Авіценна —980—1037) є розділи з акушерства та жіночих хвороб. У них згадуються операції повороту плода на голівку, зведення ніжки плода, краніо- та ембріотомія.

При виборі операції Ібн-Сіна вважав за необхідне враховувати стан здоров'я жінки і можливість перенести операцію.

Період виникнення капіталізму характеризувався бурхливим розвитком наук, у тому числі природознавства. На цей час (XVI ст.) припадають глибокі анатомічні дослідження Везалія, Фаллопія, Євстахія, Боталло. Великим досягненням акушерства було впровадження в практику Амбруазом Паре (150&—1590) давно забутої операції повороту плода на ніжку, а також відкриття першої в історії повивальної школи при паризькому госпіталі.

XVII і XVIII ст. характеризувалися дальшими успіхами у вивченні акушерства. Так, французький акушер Франсуа Морісо (1637—1709) опублікував трактат про хвороби вагітних жінок, в якому знайшли відображення не тільки раніше розроблені розділи акушерства, а й його власний досвід. Морісо спростував погляд про, значне розходження лобкового зчленування під ,час родів, про більшу життєздатність 7-місячних, дітей, ніж 8-місячних. Він допускав можливість самовільних родів при тазовому передлежанні, рекомендував поворот на ніжку плода, запропонував спосіб звільнення голівки.

У XVII ст. Чемберлен винайшов акушерські щипці (Англія). Але сім'я Чемберленів тримала в таємниці свій винахід і використовувала його для наживи. Інструмент було виявлено в їхньому будинку тільки в XIX ст. Тому винахідником акушерських щипців справедливо вважають нідерландського хірурга й анатома Пальфіна, який у 1723 р. повідомив про свій інструмент у Паризькій медичній академії (розд. XXXVI).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок