Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та лікування

Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та лікування

Назва:
Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та лікування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,50 KB
Завантажень:
33
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Серед проблем сучасної педіатричної та неонатальної кардіології особливе місце за актуальністю та медико-соціальним значенням посідають питання ранньої діагностики та ефективного лікування уражень серцево-судинної системи у новонароджених внаслідок перинатальної патології [4, 5].За більшості екстрагенітальних та акушерських захворювань провідним патогенетичним ланцюгом в механізмі пошкодження плода та новонародженого є гіпоксія, що зумовлює глибокі порушення з боку всіх органів і систем організму. Розрізняють антенатальну гіпоксію плода, інтранатальну гіпоксію (асфіксію) та змішану, коли асфіксія розвивається на фоні внутрішньоутробного кисневого голодування. Найважливішими біохімічними проявами асфіксії є гіпоксемія, гіперкапнія та патологічний ацидоз.

Кардіоваскулярні зміни в неонатології мають здебільшого транзиторний, доброякісний характер, однак можуть спостерігатися у вигляді мінімальних проявів легеневої гіпертензії, недостатності атріовентрикулярних клапанів, порушення контрактильної здатності міокарда тощо.

Класифікація

У МКХ 10-го перегляду виділено такі стани:

Р 29 – серцево-судинні порушення, що виникли у перинатальному періоді (за винятком вроджених аномалій системи кровообігу Q20–Q28), зокрема:

Р 29.0 – серцева недостатність новонароджених,

Р 29.1 – порушення ритму серця у новонароджених,

Р 29.2 – неонатальна гіпертензія,

Р 29.4 – минуча ішемія міокарда новонародженого.

Виділяють такі гіпоксичні ураження серцево-судинної системи новонароджених:

1. Персистуюча легенева гіпертензія (синдром персистуючого фетального кровообігу):

- з дисфункцією міокарда,

- без дисфункції міокарда.

2. Дисфункція міокарда правого та/або лівого шлуночка:

- порушення коронарного кровообігу;

- ішемія міокарда – серцева недостатність.

3. Дисметаболічні порушення міокарда.

4. Порушення серцевого ритму та провідності.

Синдром персистуючого фетального кровообігу

Перинатальна гіпоксія, разом із метаболічним та респіраторним ацидозом, є пусковим механізмом легеневої гіпертензії новонароджених — синдрому персистуючого фетального кровообігу (СПФК), про який Gersony W. M. та співавт. повідомили ще у 1969 році при дослідженні доношених новонароджених з синдромом персистуючих фетальних комунікацій.

Відомо, що хронічна внутрішньоматкова гіпоксія, гіпертензія плода чи часткове звуження артеріальної протоки можуть викликати надмірне потовщення стінок дрібних легеневих артерій та їх стійке звуження. СПФК гіпоксичного генезу може бути ізольованим чи поєднуватися з дисфункцією міокарда, що вносить суттєві корективи у клінічну картину та потребує особливих підходів до лікування.

При СПФК, коли тиск у легеневій артерії перевищує системний, право-ліве шунтування крові здійснюється крізь відкриту артеріальну протоку та/або відкрите овальне вікно, що, в свою чергу, погіршує оксигенізацію крові, підтримує гіпоксемію та порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень.

Легенева гіпертензія призводить до підвищення навантаження на правий шлуночок, погіршення його кровопостачання, субендокардіальної ішемії правого шлуночка та задньої стінки лівого шлуночка. Можливим є некроз папілярних м’язів із недостатністю трикуспідального (рідше мітрального) клапана, що є чинником гіпоксемії, ацидозу, який при значеннях рН < 7,2 викликає спазм судин та замикання вадового кола. Головним клінічним проявом цього синдрому є генералізований, центральний ціаноз, тому часто клініцисти припускають наявність вродженої вади серця синього типу (тяжкий стеноз легеневої артерії, аномалія Ебштейна тощо), і лише допоміжне інструментальне дослідження та спостереження за новонародженим у динаміці допомагає встановити вірний діагноз.

Клінічні прояви з’являються зазвичай протягом перших 6–12 годин після народження, зберігаються протягом 3–5 діб, частіше у доношених, з низькою оцінкою за шкалою Апгар, можливе підвищення серцевого поштовху зліва у нижній частині грудини, що пояснюється скороченням правого шлуночка, другий тон зазвичай підсилений, спостерігається його розщеплення, можлива наявність короткого систолічного шуму.

На ЕКГ — ознаки гіпертрофії та перевантаження правого шлуночка, тобто ці показники перевищують належні вікові норми. У випадку змін з боку ST-T припускається дисфункція міокарда на фоні СПФК. Рентгенографія органів грудної клітки допомагає виключити наявність легеневої патології. Катетеризація порожнин серця може погіршити стан новонародженої дитини й використовується рідко.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та лікування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок