Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Геморой як проблема сучасної колопроктології

Геморой як проблема сучасної колопроктології

Назва:
Геморой як проблема сучасної колопроктології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,21 KB
Завантажень:
38
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Геморой виявляють у 10-15% дорослого населення, а його питома вага серед захворювань прямої кишки становить 42%. Широке розповсюдження цього захворювання набуває в індустріально розвинених країнах характеру епідемії, що призводить до ураження великої кількості людей працездатного віку, тривалої тимчасової непрацездатності тощо. У зв’язку з цим, геморой відносять до числа актуальних медичних та соціально-економічних проблем. За даними провідних колопроктологічних центрів, хірургічному лікуванню підлягають біля 30% хворих на хронічний геморой. Такі операції посідають перше місце в структурі хірургічних втручань будь-якого колопроктологічного відділення чи центру.

Історія лікування геморою нараховує понад 4 тисячі років. Термін «геморой» зустрічається у працях Гіпократа і у перекладі з грецької означає кровотечу, відображаючи лише найбільш яскравий прояв хвороби. Сучасній медицині відомо, що при геморої має місце гіперплазія кавернозної тканини анального каналу, яка виникає внаслідок порушення кровотоку в кавернозних тільцях. Порушення мікроциркуляції обумовлене, в основному, посиленим напливом артеріальної крові у кавернозні тільця та ускладненим венозним відтоком.

На підставі клінічних даних, а також результатів патоморфологічних і фізіологічних досліджень встановлено, що провідними у патогенезі геморою є гемодинамічний та м’язово-дистрофічний фактори. В основі першого лежить дисфункція судин, яка призводить до посиленого притоку артеріальної крові та зменшення відтоку по кавернозним венам, що спричиняє збільшення кавернозних тілець та формування гемороїдальних вузлів. Другим фактором є розвиток дистрофічних процесів у повздовжньому м’язовому шарі стінки прямої кишки та зв’язці Паркса, яка розташована у міжсфінктерному просторі. Ці структури утворюють фіброзно-м’язовий каркас внутрішніх гемороїдальних вузлів та утримують їх в анальному каналі.

Під дією несприятливих факторів (фізичні навантаження, гіпертонічна хвороба, вагітність та інші) відбувається збільшення гемороїдальних вузлів, їх зміщення у дистальному напрямку, і в кінцевому результаті, випадіння з анального каналу.

Таким чином, геморой — це переважно судинна патологія анального каналу, зокрема нормальних кавернозних утворень підслизового шару його слизової оболонки. Дуже важливим для розуміння патогенезу та методів лікування геморою є те, що у функціональному відношенні кавернозні структури термінального відділу прямої кишки є своєрідним гідравлічним механізмом: заповнюючись кров’ю і збільшуючись у розмірах, вони стискають складки слизової оболонки та герметизують анальний отвір. Фактично, кавернозні структури, збільшуючись у розмірах за рахунок кровонаповнення, забезпечують «дозакриття» отвору прямої кишки, крім тонічного скорочення внутрішнього сфінктера. Враховуючи те, що скупчення найбільш функціонально активної кавернозної тканини локалізуються в проекції 3, 7 та 11 годин за циферблатом, саме в цих ділянках відбувається її гіперплазія та утворення гемороїдальних вузлів.

Для правильного вибору методу лікування необхідно дотримуватися прийнятої класифікації геморою. Відповідно до сучасної класифікації, геморой має чотири ступеня важкості в залежності від вираженості характерних симптомів:

• гемороїдальні вузли залишаються в межах відхідника, клінічні прояви — кровотеча;

• випадіння вузлів при дефекації і самостійне їх вправлення, клінічні ознаки — кровотеча, випадіння вузлів, патологічні виділення, свербіж, дискомфорт;

• випадіння вузлів при дефекації з необхідністю вправлення їх руками, клінічні ознаки — такі ж плюс випадіння з відхідника вузлів при фізичному навантаженні;

• випадіння і укривання виразками вузлів, клінічні ознаки — кровотеча, болі, виразки, патологічні виділення, свербіж, порушення замикальної функції ануса, що проявляється нетриманням калу і газів.

Окремо виділяють ускладнення геморою у вигляді тромбозу гемороїдальних вузлів, яке нерідко називають гострим гемороєм. Кровотеча є швидше не ускладненням, а основним і нерідко єдиним симптомом хронічного геморою та має місце на всіх стадіях його розвитку. Однак, тривалі кровотечі при геморої швидко призводять до анемізації хворого, і тому анемія, що виникла внаслідок гемороїдальних кровотеч, повинна розглядатись як ускладнення геморою. Діагноз геморой може бути поставлений на основі характерних скарг хворого та після обов’язкового проктологічного огляду.

Проктологічний огляд включає чотири послідовних етапи дослідження:

• огляд перианальної області з пальпацією;

• пальцеве дослідження анального каналу та ампули прямої кишки;

• аноскопія чи огляд у дзеркалах;

• ректороманоскопія.

Через нехтування окремими етапами дослідження при проведенні проктологічного огляду хворого можуть виникати численні діагностичні помилки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Геморой як проблема сучасної колопроктології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок