Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату

Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату

Назва:
Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
138,46 KB
Завантажень:
104
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Дихальний апарат (apparatus respiratorius) об'єднує органи, в яких циркулює в організмі людини вдихуване (збагачене киснем) та видихуване (насичене вуглекислим газом) повітря. Цей необхідний для життєдіяльності організму процес і складає поняття дихання.

До дихального апарату належать: порожнина носа з приносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, трахея, бронхи та легені.

Порожнина носа (cavitas nasi) початкова частина дихального апарату (Рис. 1). Вдихуване повітря, яке потрапляє через ніздрі

в порожнину носа, підігрівається, зволожується та очищається від пилу.

Порожнина носа має нижню, верхню та бічну стінки. Нижня стінка утворена твердим піднебінням, верхня — решітчастою пластинкою решітчастої кістки, а бічні — носовими поверхнями верхніх щелеп і перпендикулярними пластинками піднебінних кісток. Перегородка носа поділяє порожнину носа на праву та ліву частини.

Рис. 1. Порожнина носа (сагітальний розпил):

1 — пухир решітчастий; 2 — раковина носа нижня; 3 — раковина носа середня; 4 — раковина носа верхня; 5 — пазуха клиноподібна; 6 — хід носа верхній; 7 — хід носа середній; 8 — хід носа нижній; 9 — мигдалик глотковий; 10 — глотковий отвір труби слухової; 11 — піднебіння м'яке; 12 — піднебіння тверде; 13 — отвір слізно-носового каналу; 14 — переддвер'я носа; 15 — відросток гачкуватий; 16 — лобова пазуха.

На бічних стінках порожнини носа є три раковини носа (верхня, середня та нижня). Проміжки між раковинами називаються відповідно верхнім, середнім та нижнім ходами носа.

У порожнину носа відкриваються отвори приносових пазух. Так, у верхній хід носа відкриваються клиноподібна пазуха та задні клітини решітчастої пазухи; в середній хід носа — лобова, верхньощелепна і решітчаста пазухи (передні та середні клітини), а в нижній хід — носослізний канал, за допомогою якого слізний мішок сполучається з порожниною носа. Довжина носослізного каналу дорівнює 12—24 мм.

Задньої стінки порожнина носа не має, тут розташовані два отвори — хоани (choanae), що сполучають порожнину носа з порожниною носової частини глотки.

Внутрішня поверхня порожнини носа вкрита ніжною слизовою оболонкою, яка тісно зрощена з утворами, до яких прилягає, і безпосередньо переходить у слизову оболонку приносових пазух та слизову оболонку носової частини глотки.

Зовні слизова оболонка покрита війчастим епітелієм, а в товщі має слизові залози, виділення яких зволожує слизову оболонку. Крім того, у слизовій оболонці є багато венозних сплетень, що сприяє підігріванню холодного повітря, яке надходить у порожнину носа. У передньому відділі слизової оболонки перегородки носа поверхнево залягає велика кількість дрібних артерій, які можуть бути джерелом носових кровотеч.

Щодо функції слизову оболонку порожнини носа поділяють на нюхову ділянку, яка займає верхню і частково середню раковину носа, де розміщені рецептори нюху, та дихальну ділянку.

Кровопостачання стінок порожнини носа забезпечується гілками щелепної та очної артерій, а венозна кров відтікає в лицеву вену та в крилоподібне венозне сплетення.

Стінки порожнини носа іннервують чутливі гілки трійчастого нерва та автономної нервової системи.

Гортань. Повітря з носової частини глотки переходить у ротову частину глотки і далі в гортань (larynx). Крім функції проведення повітря гортань виконує функцію і голосового апарату.

Гортань розміщена в передній частині шиї на рівні IV—VI шийних хребців. Угорі гортань з'єднана з під'язиковою кісткою, а внизу продовжується в трахею. Позаду гортані лежить гортанна частина глотки, а по боках — судинно-нервові пучки шиї та частки (права і ліва) щитоподібної залози.

Скелет гортані становлять хрящі, з'єднані між собою суглобами, зв'язками та м'язами (Рис. 2).

До непарних хрящів відносять: щитоподібний, перснеподібний та надгортанник, а до парних — черпакуватий, ріжкуватий та клиноподібний.

Щитоподібний хрящ (cartilage thyrofdea) найбільший з хрящів гортані. Представлений двома чотирикутними пластинками, які, з'єднуючись між собою спереду, утворюють кут, відкритий назад. Від верхнього краю хряща відходять верхні роги, які з'єднуються за допомогою зв'язок із під'язиковою кісткою, а від нижнього краю відходять значно коротші нижні роги, які зчленовуються за допомогою суглобів з перснеподібним хрящем. На верхньому краї хряща є верхня щитоподібна вирізка, до якої фіксується зв'язками нижній кінець надгортанника.

Перснеподібний хрящ (cartilago cricoidea) розміщений нижче за попередній, формою нагадує перстень. Вузька частина хряща — дуга, обернена наперед, а широка — пластинка, напрямлена назад. Хрящ має дві пари суглобових поверхонь. Одна пара розміщена на зовнішній поверхні бічної частини хряща і є місцем з'єднання з щитоподібним хрящем. Друга пара знаходиться на верхньому краї пластинки, назовні від серединної лінії. Це місце з'єднання перснеподібного і черпакуватого хрящів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Дихальний апарат. Механізм дихання. Вікові, статеві та індивідуальні особливості дихального апарату

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок