Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

Назва:
Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
86,61 KB
Завантажень:
93
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
фАктуальність проблеми туберкульозу як хронічного захворювання має хвилеподібний характер. Зараз світ переживає новий, черговий наступ цієї недуги. В Україні ситуація, пов'язана з поширенням туберкульозу, почала погіршуватися з 1990 року, а з 1995 року зареєстрована прогресуюча епідемія захворювання. Річні медико-економічні збитки від туберкульозу в Україні складають 1,49 млрд. грн. [5].

Щогодини в Україні на туберкульоз захворює 4 людини, з яких один хворий помирає. Так, з 1990 р. до 2002 р. захворюваність збільшилася в 2,36 рази (з 32,0 до 75,6 на 100 тис. населення), смертність зросла в 2,52 рази (з 8,1 до 20,4 на 100 тис. населення). Такий рівень захворюваності та смертності був зафіксований у 1970 році [6].

У 2002 році в Україні зареєстровано 39 564 хворих на вперше в житті діагностований туберкульоз та рецидиви, померло 9865 хворих. У структурі смертності від усіх інфекційних і паразитарних хвороб туберкульоз складає 80 % [5, 6].У майбутньому ситуація з туберкульозу залежить від рівня української економіки й добробуту нашого народу. Отже, туберкульоз ще довго не втрачатиме своєї актуальності і його повинні знати лікарі усіх спеціальностей. На адміністративних територіях різних регіонів України медпрацівники ФАПів допускають помилки діагностики туберкульозу у 96,7-99,5 % випадків, лікарі сільських дільниць — у 80,4-90,3 %, лікарі загального профілю центральних районних лікарень — у 54,2-72,1 %, лікарі міських і обласних лікарень — у 42,2-51,7 %, лікарі-фтизіатри — у 3,2-14,7 % [5].Чому лікарі усіх спеціальностей повинні вміти діагностувати туберкульоз?1. Туберкульоз уражає всі органи і системи організму. Тому з хворим на туберкульоз може зустрітися лікар будь-якої спеціальності.2. Якщо лікар не діагностує туберкульоз, то він хибно і безуспішно лікуватиме хворого від неспецифічної патології.3. Якщо лікар не буде припускати, що кожен його пацієнт потенційно хворий на туберкульоз, то може легко заразитися від нього [7, 9]. Через те, що медичні працівники загальної практики втратили пильність щодо туберкульозу і не дотримуються правил безпеки на своїх робочих місцях, різко зросла захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників. Якщо в 1990 році в Україні захворіло на туберкульоз 30 медичних працівників, то у 2002 р. — 787.Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що спричиняється мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком гранульом в уражених тканинах і поліморфізмом клінічних ознак — інтоксикаційним і/або локальними синдромами. Туберкульоз має важливе соціальне значення — спричиняє значні економічні витрати, вражає насамперед найбідніші верстви населення та осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя.

Етіологія

Збудником туберкульозу у 96 % випадків є Mycobacterium tuberculosis. Деякі інші типи мікобактерій із 250 відомих нині теж патогенні для людини і спричиняють так звані мікобактеріози.

Епідеміологія

Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора на туберкульоз людина, понад 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники [2]. Кожен бактеріовиділювач протягом року заражає 15-20 чоловік [6, 10].Залежно від місця ураження мікобактерії виділяються з мокротинням (у 95 % випадків), з калом, сечею, спермою, молоком, менструальними виділеннями, сльозами, з виразок, нориць хворого. Частіше інфекція поширюється повітряно-краплинним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим (засохлі крапельки мокротиння перетворюються на пил, який є на підлозі, предметах, у повітрі) шляхами, при безпосередньому контакті.

Патогенез

І. Мікобактерії найчастіше потрапляють до здорового організму аерогенним шляхом. Якщо аерозоль чи пил зі збудником вдихається і якщо механізми мукоциліарного захисту з різних причин не евакуюють мікобактерії, то збудники, що потрапили до альвеол чи дрібних бронхів, розмножуються там, виділяючи ендо-, екзотоксини та ензими. У цих ділянках зосереджуються макрофаги, що захоплюють мікобактерії туберкульозу та переварюють їх. Проте якщо макрофаг ослаблений, то всередині нього мікобактерії розмножуються. Переповнений мікобактеріями макрофаг розривається, мікобактерії залишають його. Частину з них захоплюють інші макрофаги, і подальший процес відбуваєтсья за типом "ланцюгової реакції".Коли концентрація мікобактерій досягає певного рівня, вони проникають у лімфатичні судини і регіональні лімфатичні вузли (бронхопульмональні, трахеобронхіальні, біфуркаційні, середостінні). Частина мікобактерій потрапляє в кров, розноситься й осідає у найсприйнятливіших до них органах з розвитком позалегеневого туберкульозу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок