Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією

Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією

Назва:
Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,23 KB
Завантажень:
34
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Загальне лікування необхідне всім хворим з інфекцією, незалежно від її виду — будь це ускладнення рани, в тому числі й післяопераційної, чи хірургічне інфекційне захворювання, оскільки не існує суто місцевих видів інфекції. Кожна інфекція супровод-жується загальними явищами, зумовленими інтоксикацією. Джерела інтоксикації — мікроби та їх токсини, продукти розпаду загиблих тканин, неспецифічні продукти обміну, в тому числі так звані середньомоле-кулярні пептиди. Загальне лікування хворих насамперед передбачає створення оптимальних умов для реалізації своїх, ендогенних, механізмів захисту від мікробної токсичної агресії — інтоксикації. Хворому повинен бути забезпечений стан фізичного та психічного спокою, мають бути усунені всілякі несприятливі подразники, на--самперед біль. Хворому приділяють максимальну увагу, пояснюють йому характер захворювання та окреслюють вимоги до нього, виконання яких допоможе якнайшвидшому одужанню. Стаціонарним хворим забезпечують добрі умови, збалансоване в якісному та кількісному відношенні харчування. Це важлива складова і передумова загального лікування.

Комплекс загальних заходів лікування може бути різноманітним за складом та призначенням. Але незалежно від цього від повинен спрямовуватися на: 1) припинення розвитку та поширення інфекції; 2) зниження й ліквідацію інтоксикації організму; 3) активізацію захисних сил організму та регенеративно-репара-тивних можливостей хворого; 4) корекцію порушень функції органів та систем, спричинених інфекцією;

5) прискорення загоєння і ліквідацію місцевого осередку.

Дезінтоксикація здійснюється різними шляхами, серед яких головним є знищення мікробів, зменшення концентрації токсинів та мікробів, їх розведення, нейтралізація токсинів зв'язуванням їх або інактивацією і виведення. Загальні заходи, спрямовані на гальмування розвитку, знищення мікрофлори, припинення її поширення полягають насамперед у призначенні антимікробних засобів резорб-тивної дії, зокрема антибіотиків та хіміопрепаратів (ентерально чи парентеральне). Звичайно їх призначають або при лікуванні місцевої інфекції без хірургічного втручання, або після нього (за деяких форм інфекції). Незалежно від останнього нерідко залишається загроза поширення патогенної мікрофлори (великий осередок інфекції або її небезпечна локалізація, недостатня опірність організму та ін.). Наприклад, при гематогенному остеомієліті, гнійному артриті чи сухожильному панариції, великих флегмонах чи карбункулах, у хворих на цукровий діабет та багатьох інших видах інфекції місцеве хірургічне втручання доповнюється застосуванням або антибіотиків, або антимікробних хіміопрепаратів (сульфаніламіди, фторкві-ноли, зокрема ципрофлоксацин та його аналоги тощо). Застосування цих протимікробних засобів повинно грунтуватись на знанні виду мікроорганізмів та їх чутливості до препарату. Оскільки встановлення цих показників потребує тривалого часу, а гостра інфекція потребує негайноґо лікування, в багатьох випадках застосовують антибіотики широкого спектру дії або альтернативні хіміопрепарати з високою ан-тибактеріальною активністю.

Серед антибіотиків найбільш уживаними є бензилпеніциліну натрієва сіль, напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін тощо), напівсинтетичні цефа-лоспорини (цефазим), аміноглікозиди (гентаміцин, канаміцин), кліндаміцин та інші, а серед антимікробних хіміопрепаратів — метронідазол (активний стосовно анаеробної неклостридіальної мікрофлори), сульфаніламіди та похідні налідиксової кислоти — ципрофлоксацин, флюоронор-флоксацин, цифран та ін.

Слід зазначити, що стрептококи, гонококи, пневмококи, менінгококи, клебсієла, сальмонели, клостридії та деякі інші мікроби зберігають високу чутливість до препаратів групи пеніциліну і тому захворювання, що спричинюються зазначеними мікробами (беши-ха, гонорейні сальпінгіти та сальпінго-офорити, менінгіт, пневмококовий перитоніт тощо), треба зразу починати лікувати препаратами групи пеніциліну без визначення антибіотикограми.

Стафілококи та кишкова паличка завдяки здатності до мутації та трансмісивній стійкості (здатності утворювати беталактамазу — фермент, що інактивує пеніцилін та інші антибіо-тики) нечутливі до антибіотиків перших поколінь. Тут обов'язково потрібно визначити антибіотикограму. Тому при інфекціях, що спричинюються стафілококами, кишковою па-личкою, синьогнійною паличкою, бактероїдами тощо, лікування треба розпочинати з антибіотиків широкого спектра дії в поєднанні з метроніда-золом (проти бактероїдів), а з одержанням даних мікробіологічного дослідження та антибіотикограми — засобами цілеспрямованої дії чи коригувати схему лікування.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок