Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Залози внутрішньої секреції. Їх коротка характеристика, фізіологічне значення. Поняття про тканинні гормони

Залози внутрішньої секреції. Їх коротка характеристика, фізіологічне значення. Поняття про тканинні гормони

Назва:
Залози внутрішньої секреції. Їх коротка характеристика, фізіологічне значення. Поняття про тканинні гормони
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,24 KB
Завантажень:
180
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
План

1. Загальні відомості про залози внутрішньої секреції.

2. Гіпофіз

3. Шишкоподібне тіло та залоза.

4. Прищітоподібні залози.

5. За груднина залоза.

6. Надниркові залози.

7. Підшлункова залоза.

8. Статеві залози.

Ендокринними залозами (endo — усередину, сгіпо — виділяю) є такі органи, тканини та клітини, які зумовлюють специфічні зміни в роботі інших органів, впливають на обмін речовин. На відміну від залоз зовнішньої секреції, ендокринні залози не мають вивідних проток, у них формуються активні хімічні речовини — гормони — (hormao — збуджую), які з міжклітинних щілин надходять у кров, лімфу або спинномозкову рідину.

До ендокринних залоз належать: гіпофіз, шишкоподібне тіло, щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, загруднинна залоза, надниркові залози, ендокринна частина підшлункової залози, внутрішньосекреторна частина статевих залоз. Підшлункова та статеві залози — це змішані залози: в них утворюються як секрети, так і інкрети — гор-мони.

Всі ендокринні залози функціонально пов'язані між собою і становлять єдину систему. В цій системі провідна роль належить гіпофізу.

Гормони володіють специфічними особливостями та високою фізіологічною активністю. Дія їх проявляється за найменших доз в концентраціях від 1О8 до 10-'2, на великих відстанях від місця утворення (дистантна дія). Кожний гормон впливає на відповідну функцію організму. В процесі обміну гормони змінюються функціонально та структурно (швидко руйнуються тканинами, частково утилізуються клітинами організму, виводяться з сечею). Гормони є переносниками інформації між клітинами організму.

На організм людини гормони діють по-різному: змінюють інтенсивність обмінних процесів, активність ферментних систем, впливають на гомеостаз, будову та функції окремих органів тощо. Гормони здійснюють регулюючу дію не лише на ті або інші органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію. Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має двосторонній характер. По-перше, залози добре іннервовані (мають безліч нервових закінчень) автономною нервовою системою, по-друге, секрет залоз діє через кров на нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію. Інтенсивність інкреторного процесу в тій або іншій ендокринній залозі може бути підвищеною, при цьому утворюється і виділяється у кров збільшена кількість гормону (гіперфункція), або зниженою — продукція гормону зменшена (гіпофункція).

Порушення функціонального стану та діяльності ендокринних залоз призводить до ендокринних захворювань. У їхньому розвитку велике значення мають стресові ситуації, процеси, що відбуваються в періоди росту та розвитку організму, особливо період статевого дозрівання.

Виявлення тих або інших функціональних змін у стані ендокринних органів проводять за допомогою суб'єктивних (загальний огляд нервово-психічного статусу) та об'єктивних (визначення стану шкіри і волосяного покриву, розмірів і форми кінцівок, скелета, обличчя і шиї, структури кісток, особливо черепа, основного обміну, рівня глюкози в крові. тощо) та спеціальних методів дослідження.

За хімічними властивостями гормони розподіляються так: 1) стероїди (альдостерон, кортізол, прогестерон, естрадізол, тестостерон); 2) деривати амінокислот (тироксин, ад-реналін, мелатонін); пептиди (окситоцин, вазопресин, активуючі рилізинг-гормони травного каналу); 4) поліпептиди (інсулін, глюкагон, паратгормон, пролактин); 5) глікопроте-їди (фолікулостимулюючий гормон — фолітропін, лютешізуючий — лютропін, лактотропний гормон — пролактин); 6) похідні жирних кислот (простагландіни).

Назва більшості гормонів визначається за їх дією (наприклад, тіреотропний гормон, стимулюючий щитоподібну залозу — ТТГ), за місцем їх утворення (наприклад, гастрин), за хімічною будовою (наприклад, трийодтиронін). Для кожного гормону прийнято міжнародне визнане скорочення: гіпоталамічні активізуючі рилізинг-гормони (RH) або активуючі фактори (PF), які мають закінчення «-ліберин» (наприклад, кортіколіберин — кортікотропний активізуючий фактор — CRF), гіпоталамічний інгібітор (НЕММ), гормон ІН з закінченням «-статін» (ІН соматотропного гормону — соматостатин — SH або SIF), а також гормони передньої частки гіпофіза, що мають закінчення «-тропін» (гормон росту — соматотропін).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Залози внутрішньої секреції. Їх коротка характеристика, фізіологічне значення. Поняття про тканинні гормони

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок