Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту

Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту

Назва:
Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,58 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Клінічне вивчення ефективності джеофлоксу (Дженом Біотек, Індія) проведено у 30 хворих з гострим неускладненим пієлонефритом. In vitro джеофлокс проявив активність щодо 80,4 % виділених збудників. Джеофлокс застосовували протягом 10 діб (перші 5 діб в/в, далі — per os). Добова доза джеофлоксу складала 0,4 г (по 0,2 г при дворазовому використанні). За клініко-лабораторними та бактеріологічними критеріями у 83,3 % хворих результат терапії оцінили як добрий, у 10,0 % випадках — задовільний, у 6,7 % пацієнтів — незадовільний.

Слабко виражені побічні реакції спостерігали у 13,3 % хворих (в одному випадку терапія перервана). Застосування джеофлоксу як засобу антибактеріальної терапії при гострому неускладненому пієлонефриті є етіологічно обґрунтованим, високоефективним та безпечним.

Гострий пієлонефрит є одним із найбільш поширених урологічних захворювань, і його частота не має тенденції до зниження [2, 3]. Проблема вибору ефективного режиму антибактеріальної терапії при гострому пієлонефриті (ГП) і нині є актуальною. Особливість лікування даного захворювання полягає у тому, що призначення антибіотиків практично завжди здійснюється емпіричним шляхом, до отримання результатів бактеріологічного дослідження сечі. Вибір препарату залежить від його активності щодо ключових збудників захворювання. Зважаючи на широку розповсюдженість резистентності мікроорганізмів до багатьох антибіотиків, перевагу необхідно віддавати препаратам, рівень резистентності до яких залишається мінімальним [1].

Серед антибактеріальних препаратів різних хімічних груп, що застосовуються в терапії ГП, цим вимогам відповідають фторхінолони [5, 7]. Антибіотики цієї групи зараз широко застосовують при лікуванні хворих з інфекціями сечовивідних шляхів. З моменту запровадження до медичної практики фторхінолонів (ФХ), ці препарати посіли одне з провідних місць у лікуванні ГП, що пов'язано з особливостями їх фармакокінетики і фармакодинаміки, низькою токсичністю та високою активністю щодо проблемних збудників (Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trachomatis), як таких, що можуть виступати етіологічними чинниками або впливати на перебіг ГП у випадку мікст-інфекції [1, 6].Одним із найвідоміших фторхінолонів є офлоксацин. Препарат має бактерицидну дію, механізм якої зумовлений пригніченням ферменту ДНК-гірази, яка відіграє важливу роль у процесі розмноження бактерій. Чутливими до препарату є мікроорганізми, що перебувають як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Офлоксацин має широкий спектр дії щодо збудників, резистентних до пеніцилінів, аміноглікозидів, цефалоспоринів, а також мікроорганізмів з множинною резистентністю. Спектр дії офлоксацину включає такі види мікроорганізмів: аеробні грамнегативні бактерії — E.coli, Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp.; аеробні грампозитивні бактерії — стафілококи, у тому числі штами, які продукують пеніциліназу, та штами, резистентні до метициліну, стрептококи.При внутрішньовенному введенні препарат добре розповсюджується в організмі і досягає терапевтичних концентрацій у більшості тканин та біологічних рідин організму. Зв'язування офлоксацину з білками крові незначне (близько 25 %), тому майже вся кількість введеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір і перевищувати відповідний рівень у сироватці крові. Виводиться офлоксацин, головним чином, із сечею у незмінному вигляді (за 24-48 годин — 75-80 %). Менше 5 % виводиться з сечею у вигляді метаболітів. Оскільки його екскреція відбувається нирками, фармакокінетика суттєво змінюється у хворих з порушенням функції нирок.

Метою нашого дослідження була оцінка клінічної і бактеріологічної ефективності джеофлоксу (офлоксацину), а також безпечності препарату при лікуванні гострого пієлонефриту.

Матеріали та методи дослідження

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок