Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Затяжні ентероколіти, зумовлені умовно-патогенною мікрофлорою у дітей раннього віку: діагностика та лікування

Затяжні ентероколіти, зумовлені умовно-патогенною мікрофлорою у дітей раннього віку: діагностика та лікування

Назва:
Затяжні ентероколіти, зумовлені умовно-патогенною мікрофлорою у дітей раннього віку: діагностика та лікування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,67 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Формуванню запального процесу в кишечнику сприяють деякі фактори, характерні для раннього дитячого віку: природна гіпо- й ахлоргідрія, відносна недостатність секреції жовчі та панкреатичних ферментів, порушення і незрілість клапанного апарату ілеоцекального кута, але загальним ланцюгом патогенезу захворювання слід вважати дисбаланс кишкової мікрофлори, що в одних випадках є його наслідком, в інших — етіологічним чинником.

Протягом останніх років мікробний пейзаж травного каналу, особливо товстої кишки, є об’єктом пильної уваги не лише дослідників, а й практикуючих лікарів. Ця екологічна ніша являє собою депо, із якого як індигенні, так і транзиторні бактерії за наявності відповідних умов можуть транслоціюватися в мезентеріальні лімфовузли, кров, селезінку, печінку, нирки. У цих випадках мікрофлора фекалій є джерелом аутоінфікування пацієнтів із порушеннями в імунологічній ланці системи антиінфекційної резистентності організму, вона здатна викликати і підтримувати запальні процеси різноманітної локалізації.

Суттєвою особливістю бактеріальних порушень при затяжних ентероколітах є їх наявність не лише у дистальних, але й у проксимальних відділах кишечника (тонкій кишці, шлунку і дванадцятипалій кишці), де бактерії в нормі не виявляються. Поява і домінування атипових, рідких форм умовно-патогенних бактерій (УПБ) в цих відділах сприяє низці патологічних перетворень: декон’югації жовчних кислот, порушенню абсорбції жирів і жиророзчинних вітамінів, всмоктуванню амінокислот, жирів і вуглеводів, ушкодженню епітелію слизової оболонки кишечника, інактивації глікопротеїнів апікальної мембрани ентероцитів. Негативну роль відіграють також мікробні метаболіти, що виявляють токсичну дію на організм дитини в цілому.

Кишкова мікрофлора у дітей із затяжними ентероколітами характеризується значним поліморфізмом, прогредієнтним збільшенням частоти висівання золотистого й гемолітичного стафілококів, а також появою нових агресивних видів УПБ зі зміненими ферментативними і патогенними властивостями (гемолітична кишкова паличка, клебсієла, протей, кандіди та ін.). При затяжних ентероколітах розгальмування захисної мікрофлори часто супроводжується зростанням асоціацій УПБ.

Наявність у фекаліях діагностичної кількості УПБ не є безумовним доказом етіології ентероколіту. Поряд із мікробіологічними дослідженнями ми вивчали бактеріальну сенсибілізацію організму хворих дітей до алергенів цих бактерій. Найбільш високі показники сенсибілізації організму були виявлені до стафілококу і клебсієли, що крім їх патогенних властивостей, можливо, пов’язано з їх антигенною будовою — наявністю в клітинній стінці А-протеїну у першого, і капсульною будовою другої. У ході проведених досліджень встановлено, що при формуванні мікробіоценотичних порушень відбуваються значні зміни в системі гуморального імунітету, зокрема в IgA, IgG. Тривалий перебіг захворювання сприяє розвитку запальних змін слизової оболонки кишечника з утворенням тканинних антигенів і, як наслідок, морфологічних змін.

Тривалість перебігу затяжного ентероколіту, зумовленого УПБ, варіабельна (від 3 до 6 тиж). Клінічні прояви захворювання часто мають стертий характер, без температурної реакції, зі слабовираженою інтоксикацією та наявністю больового і диспептичного синдромів (метеоризм, зригування, біль у животі колькоподібного характеру). Частота дефекацій — 3–5 разів на добу, кал неоднорідної консистенції, часто з домішками зелені, кальційних і магнезіальних мил у вигляді комочків, слизу і рештків неперетравленої їжі.

Суттєве місце у клінічній картині затяжного ентероколіту належить супутнім захворюванням і ускладненням. Найчастіше спостерігаються хвороби аліментарної недостатності: гіпотрофія І та ІІ ступенів, анемія І та ІІ ступенів, рахіт І та ІІ ступенів, полігіповітамінози. Досить часто виявляється патологія верхніх відділів травного тракту: гастроезофагальний рефлюкс, езофагіт, дисфункція жовчовивідних шляхів та реактивний панкреатит.

Для підтвердження діагнозу затяжного ентероколіту проводять копрологічне обстеження, вивчення спектра мікрофлори кишечника з оцінкою мікробіоценозу, вивчення бактеріальної сенсибілізації за допомогою реакцій бластної трансформації лімфоцитів до алергенів найбільш поширених бактерій, імунограми крові та копрофільтратів, ультразвукову діагностику гепатобіліарної системи, підшлункової залози, за необхідності — ректороманоскопічне обстеження з подальшим вивченням морфологічної картини біоптатів.

Лікування затяжного ентероколіту, зумовленого УПБ, у дітей раннього віку повинно бути комплексним і включати дієтотерапію, селективну деконтамінацію з подальшою корекцією індигенної мікрофлори, ентеросорбцію та ентеропротекцію, усунення імунних порушень, корекцію моторно-секреторної функції травного каналу, вітамінотерапію, фізіотерапію тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Затяжні ентероколіти, зумовлені умовно-патогенною мікрофлорою у дітей раннього віку: діагностика та лікування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок