Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Захворювання жовчних шляхів

Захворювання жовчних шляхів

Назва:
Захворювання жовчних шляхів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
29,63 KB
Завантажень:
89
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів — патологія, що часто зустрічається у дітей 6—11 років. Вона спостерь гається у 5—10 % хворих у стаціонарах і в поліклініках. Дівчата хворіють в 1,5—5 разів частіше, ніж хлопчики.

Відповідно до класифікації захворювань жовчних шляхів виділяють дискінезію, паразитарні хвороби, запалення жовчного міхура і жовчних шляхів (холецистит, холангіт, холецистохо-лангіт),. природжені вади, пухлини жовчного міхура і жовчних проток, жовчнокам'яну хворобу. Запалення жовчних шляхів можуть бути гострими і хронічними за перебігом, катаральними, флегмонозними, гангренозними за характером ураження. Хронічний холецистит або холецистохолангіт може мати рецидивуючий або латентний перебіг, періоди загострення і ремісії. До паразитарних захворювань належать опісторхоз, фасціольоз, аскаридоз, лямбліоз жовчних шляхів. Розрізняють гіпертонічну і гіпотонічну форми дискінезії. Ця класифікація, запропонована М. Я. Студенікіним у 1966 p., є зручною для практичного користування.

Хронічний холецистохолангіт

В етіології захворювання провідна роль належить інфекції. Найчастіше з жовчі висіваються кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, ентерокок. Стерильні посіви жовчі не виключать діагнозу холециститу. Мікроорганізми можуть проникати в жовчний міхур трьома шляхами: .висхідним з просвіту кишок через загальну жовчну протоку, лімфогенним з кишок, гематогенним з хронічних вогнищ інфекції (каріозних зубів, носової частини глотки, легень, нирок та інших органів). Холецистит розвивається після перенесеного вірусного гепатиту, епідемічного паротиту, адено- й ентеровірусної інфекції. Печінковий і кишковий дворот, лямблії можуть сприяти розвиткові холециститу. Діагноз «лямбліозний холецистит» не є правомірним. У патогенезі запальних захворювань жовчних шляхів важливу роль відіграють порушення відтоку жовчі (дискінезія і природжені аномалії жовчних шляхів), дисхолія (порушення біохімічного складу жовчі).

Звичайно запальний процес локалізується в жовчному міхурі і в жовчних ходах, рідше спостерігається ізольоване ураження їх. Холецистохолангіт часто розвивається на алергічному фоні. Патологічний процес може захоплювати шлунок, печінку, кишки, підшлункову залозу, оскільки анатомічно і функціонально органи травлення тісно пов'язані.

Хронічний холецистохолангіт, як правило, починається поступово. Відмічаються тупий, ниючий біль, відчуття тиснення, що спричиняється порушеннями дієти (жирна, смажена, гостра Їжа), фізичним навантаженням, психічними факторами. Іноді біль посилюється, стає приступоподібним, локалізується в правому підребер'ї, рідше в надчерев'ї. Спостерігаються нудота, блювання, гіркота в роті, зниження або відсутність апетиту, розлад випорожнень, запор, нестійкі випорожнення). Визначаються симптоми інтоксикації: загальна слабкість, в'ялість, підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль, підвищена пітливість. Температура тіла може бути субфебрильною.

Під час огляду дитини виявляють блідість шкіри, понижене живлення, зміни з боку серця (приглушеність тонів, систолічний шум, зниження артеріального тиску, бради- або тахікардія), збільшення печінки, болючість у правому підребер'ї і в точці проекції жовчного міхура (місці перетину реберної дуги із зовнішнім краєм правого прямого м'яза живота). Позитивні симптоми Ортнера (болючість при постукуванні ребром кисті по правій реберній дузі), Кера (болючість при пальпації в точці жовчного міхура посилюється в момент вдиху), Мерфі (мимовільне затримання дихання на вдиху через різку болючість у разі тиснення на ділянку правого підребер'я). Визначаються також больова точка, що знаходиться між проекціями на шкіру ніжок правого грудинноключичнососкового м'яза, точка Гено де Мюссі (болючість в ділянці жовчного міхура при постукуванні зігнутими пальцями).

Діагноз холецистохолангіту грунтується на клінічних симптомах захворювання, результатах мікроскопічного, бактеріологічного і біохімічного дослідження жовчі, даних ультразвукового, рентгенологічного дослідження (холецистографії). При запальному процесі в жовчі виявляють пластівці слизу, підвищену кількість епітеліальних клітин і лейкоцитів, кристали холестерину, крупинки кальцію білірубінату.

Виявлення підвищеної кількості лейкоцитів у жовчі не досить, щоб поставити діагноз холецистохолангіту, бо в жовчі можуть бути клітини, що нагадують лейкоцити (циліндричний епітелій, який округлився). Діагностиці холецистохолангіту допомагає визначення основних компонентів жовчі: холестерину, жовчних кислот, білірубіну, білка, холатохолестеринового коефіцієнта.

Ультразвукове дослідження і холецистографія дають змогу диференціювати холецистохолангіт з дискінезією жовчних шляхів, жовчнокам'яною хворобою.

Холецистохолангіт треба диференціювати із гастритом, виразковою хворобою, ентеритом, колітом, панкреатитом, глистовою інвазією, туберкульозом брижових лімфатичних вузлів, апендицитом, абдомінальною формою геморагічного васкуліту, пієлонефритом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Захворювання жовчних шляхів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок