Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Історія медицини в епоху Відродження

Історія медицини в епоху Відродження

Назва:
Історія медицини в епоху Відродження
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,28 KB
Завантажень:
226
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Історія медицини досить цікава і різнобарвна. Це ж саме можна сказати і про епоху Відродження та Просвітництва, коли з’являлися нові наукові підходи та філософські погляди на різні речі, в тому числі на людську природу, її організм, лікування.

У середні століття М. у Західній Європі майже не одержала подальшого наукового розвитку. Християнська церква, що проголосила примат віри над знанням, канонізувала навчання Галена, перетворивши його в незаперечну догму. У результаті багато наївних і умоглядних представлень Галена (Гален вважав, що кров утвориться в печінці, розноситься по тілу і там цілком поглинається, що серце служить для утворення в ньому “життєвої пневми”, що підтримує теплоту тіла; пояснював процеси, що відбуваються в організмі, дією особливих нематеріальних “сил”: сили пульсації, завдяки до-рій пульсують артерії, і ін.) перетворилися в анатомо-физиологич. основу М. В атмосфері середньовіччя, коли молитви і святих мощів вважалися більш ефективними засобами лікування, чим ліки, коли розкриття трупа і вивчення його анатомії визнавалися смертним гріхом, а замах на авторитети розглядалася як єресь, метод Галена, . допитливого дослідника й експериментатора, був забутий; залишилася тільки придумана їм “система” як остаточна “наукова” основа М., а “учені” лікарі-схоласти вивчали, цитували і коментували Галена. Нагромадження практичних мед. спостережень, звичайно, продовжувалося й у середні століття. У відповідь на запроси часу виникали спец. установи для лікування хворих і поранених, проводилися виявлення й ізоляція заразних хворих. Хрестові походи, що супроводжувалися міграцією величезних людських мас, сприяли спустошливим епідеміям і обумовили в Європі поява карантинів; відкривалися монастирські б-ци і лазарети. Ще раніше (7 в.) у Візантійській імперії виникли великі лікарні для цивільного населення. У 9—11 вв. центр наукової мед. думки перемістився в країни арабського Халіфату. Візантійської й арабський М. ми зобов'язані збереженням коштовної спадщини М. Древнього Світу, до-рої вони збагатили описом нових симптомів, хвороб, лікарських засобів. Велику роль у розвитку М. зіграв уродженець Середньої Азії, різнобічний вчений і мислитель Ібн-Сина (Авиценна, 980—1037): його “Канон лікарської науки” був енциклопедичним зводом медичних знань.

У давньоруській феодальній державі поряд з монастирською М. продовжувала розвиватися народна М. Розповсюджені лікувальники містили ряд раціональних наставлянь по лікуванню хвороб і побутовій гігієні, травники (зельники) описували лікарські рослини.

Повільне, але неухильний розвиток мед. знань починається в Західній Європі в 12—13 вв. (що одержало відображення, напр., у діяльності Салернського ун-та). Але тільки в епоху Відродження уродженець Швейцарії лікар Парацельс виступив з рішучою критикою галенізму і пропагандою нової М., що ґрунтується не на авторитетах, а на досвіді і знаннях. Вважаючи причиною хронич. захворювань розлад химич. перетворень при травленні й усмоктуванні, Парацельс ввів у леч. практику різні химич. речовини і мінеральні води.

Тоді ж повстав проти авторитету Галена засновник сучасної анатомії А. Везалий; на підставі система-тич. анатомування трупів він описав будівлю і функції тіла людини. Перехід від схоластич. до механіко-математичного розгляду природи дуже вплинув на розвиток М. Англ. лікар У. Гарвей створив навчання про кровообіг (1628), заклавши таким чином основи сучасної фізіології. Метод У. Гарвея був уже не тільки описовим, але й експериментальним, із застосуванням математичного розрахунку. Яскравий приклад впливу фізики на медицину — винахід збільшувальних приладів (мікроскопа) і розвиток мікроскопії.

В області практичної М. найбільш важливими подіями 16 в. були створення італ. лікарем Дж. Фракасторо навчання про контагіозні (заразних) хворобах і розробка перших наукових основ хірургії франц. лікарем А. Парі. До цього часу хірургія була пасербицею європейської М. і займалися нею гл. обр. цирюльники, на к-рих дипломовані лікарі дивилися свисока. Зростання промислового виробництва привернув увагу до вивчення проф. захворювань. На рубежі 17—18 вв. італ. лікарем Б. Рамаццини (1633—1714) був покладений початок вивченню промислової патології і гігієни праці. В другій половині 18 і першій половині 19 в. були закладені основи військової і морської гігієни. Роботи російського лікаря Д. Самойловича про чум, опубліковані в другій половині 18 в., дозволяють вважати його одним з основоположників епідеміології.

Умови для теоретич. узагальнень в області М. були створені прогресом фізики, хімії і біології на рубежі 18—19 вв.: відкриття ролі кисню в горінні і подиху, закону збереження і перетворення енергії, початок синтезу органич. речовин (1-я половина 19 в.), розробка навчання про повноцінне харчування, вивчення химич. процесів у живому організмі, що привело до виникнення біохімії” і т.д.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Історія медицини в епоху Відродження

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок