Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Київська Русь і народна медицина

Київська Русь і народна медицина

Назва:
Київська Русь і народна медицина
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,28 KB
Завантажень:
187
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
ПЛАН

Вступ

1. Джерела, які розкривають особливості народної медицини часів Київської Русі

2. Медицина Київської Русі та місце в ній народної медицини

3. Використання надбань народної медицини в офіційній медицині Київської Русі, видатні представники

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Народна медицина українців – це складний комплекс , в якому знайшли поєднання позитивні емпіричні знання, засоби лікувальної магії, народна традиція, а згодом – елементи професіональної медицини, явища широкого міжнародного побутування і досвід місцевих спостережень.

Багатство етнічних і регіональних форм, якими відзначаються народні методи лікування, пошуки і способи приготування ліків, їх асортимент і застосування становлять вдячний матеріал для проведення порівняльних досліджень, виявлення генетичних і етнокультурних зв’язків між народами.

Логічно вважати, що народна медицина така ж давня, як і людство, що початки її сягають доісторичних часів і викликані інстинктивними спробами самозбереження. Ще з моменту самоусвідомлення людина почала мріяти про безсмертя і боротися за своє здоров’я.

1. Джерела, які розкривають особливості народної медицини часів Київської Русі

Народні медичні знання українців своїм корінням сягають сивої давнини. Перші відомості про них знаходяться в петрогліфах „Кам’яної могили” (XII тисячоліття до н.е.). Відповідно цінними джерелами є писемні пам’ятки давньоруської народності, в яких зберігся акумульований досвід лікування. Перші відомості з народного лікування дослідники пов’язують з „Ізборником Святослава” (1073-1076р.), в якому йде мова про види захворювань, робиться спроба пояснити їх етіологію та подаються мед ікр-гігієнічні поради профілактичного характеру.

А першою спеціальною рукописною книгою з народної медицини часів Київської Русі, як вважають дослідники, був трактат „Мазі”, автором якого була онука Володимира Мономаха Євпраксія.

Пам’ятками, вартими уваги в галузі народних медичних знань українців, є „Травники”, „Зілейники”, „Вертогради” – ці своєрідні медичні енциклопедії, що набувають поширення з XVI ст.

Однак по-справжньому народна медицина привернула увагу дослідників з середини XIX ст , що зумовлено активізацією збирацької роботи в зв’язку з діяльністю російського географічного товариства, створеного в 1845 році.З кінцем XIX – початком XX ст. пов’язана поява спеціальних досліджень , присвячених питанням народної медицини. Серед них слід відзначити С.Носова, Г.Коваленка, І.Манжури, О.Братчикова, І.Пантюхова та ін. Значний фактологічний матеріал інформаційного характеру з питань народної медицини зосереджено в узагальнюючих працях В.Бабенка, В,Шухевича, А.Оніщука.

Народна і нетрадиційна медицина на сучасному етапі – це, з одного боку, масові повсякденні медичні знання, які постійно збагачуються і розвиваються під впливом професіональної наукової медицини.

Одним із шляхів поширення цього впливу є популярна медична література, книги про лікарські рослини, інформотерапію, про методи очищення і оздоровлення організму тощо, які мають значний попит у населення. З другого боку, це те раціональне зерно, що є складовою частиною професіонального прошарку народної і нетрадиційної медицини. Тому, з метою ефективного використання багатих надбань народної і нетрадиційної медицини в професійній медичній практиці, необхідно чітко відмежувати раціональні методи від магічних. На професійне виконання цього завдання буде спрямована робота Експертної комісії Ради з народної та нетрадиційної медицини при Федерації.

Методи і засоби народної та нетрадиційної медицини, безперечно, не повинні відійти у забуття. Сучасна наукова (традиційна) медицина й фармакологія, яка своїм корінням сягає глибин емпіричних народних знань, набутих у процесі багатовікового досвіду, повинна і сьогодні збагачуватись за рахунок нових народних надбань та новітніх енергоінформаційних технологій.

2. Медицина Київської Русі та місце в ній народної медицини

Медицина Київської Русі була доволі розвинена й не відставала від загальнолюдських середньовічних канонів. А народне цілительство випередило свій час й успішно застосовується й зараз.

Лікарі (від кельтського "лейкер"), гойцої (ті, що гоят), знахарі були вельми популярні й займалися практикою професійно. Своїх лечців мали князівські двори, а монастирі – власні богадільні.

Які ж методи використовувала давньоруська медицина? По-перше, хірургічні – війни вимагали великої кількості фахівців з лікування ран. Була для хірургів робота й у мирний час – у літописах згадуються навть операції по видаленню пухлин.

Важливою "галуззю медицини" було, звісно, акушерство.

З покоління в покоління передавалися в Київській Русі знання по фітотерапії. Не лише "народні цілителі", але й кожна господарка знала лікувальні властивості рослин і уміла готувати "зілля" – відвари, настої, чаї.

Популярна в народі була "домашня фізіотерапія" – лазні, компреси, розтирання, масаж, укутування, "банки", клістири.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Київська Русь і народна медицина

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок