Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія

Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія

Назва:
Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
104,63 KB
Завантажень:
24
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Гнійна інфекція кісток та суглобів була і залишається однією з найважливіших проблем травматології та ортопедії. На сьогодні захворювання на гострий гематогенний остеомієліт складають 8–12 % від числа всіх гнійно-запальних захворювань, причому 80–90 % хворих — діти. У 10– 30 % хворих процес переходить у хронічну стадію з формуванням залишкових порожнин, секвестрів, нориць, з періодичними загостреннями.

У осіб з відкритим переломом довгих кісток кінцівок частота остеомієліту становить 10,3–20,4 % і має тенденцію до збільшення, причому у 15–30 % хворих процес також переходить у хронічну стадію. В загальній структурі інвалідності від травм опорно-рухового апарату частка остеомієліту становить 13 % [1, 6, 8].

Хірургічне лікування у комплексі з хіміотерапією та іншими консервативними засобами не завжди забезпечує ліквідацію первинної інфекції: післятравматичний остеомієліт у 61–74 % хворих супроводжується пізніми післяопераційними рецидивами. При внутрішньосуглобових переломах гнійно-запальні процеси, хронізація та пізнє рецидивування трапляються у 1,5 рази частіше [2, 3, 6].

Головні причини незадовільних результатів лікування хронічного остеомієліту зумовлені його морфологічними особливостями: наявністю кісткових порожнин, обмежених склеротичним валом, порушеннями кровообігу з осередками некрозу. У глибині склерозованої, погано васкуляризованої кістки часом залишаються мікроабсцеси, дрібні секвестри з залишковою мікрофлорою, що призводить до рецидиву [6, 8].

Основою етіопатогенетичного лікування хронічного остеомієліту та післятравматичного артриту є радикальна хірургічна операція. А головним і визначальним у комплексі консервативного лікування цих захворювань та профілактиці їх рецидивів більшість авторів вважають проведення адекватної і раціональної антибіотикотерапії [1, 3, 4, 6, 8].

Для досягнення максимального ефекту від застосування антибіотиків необхідно ретельно дотримуватися комплексу правил раціональної антибіотикотерапії інфекційних процесів з урахуванням їх локалізації. Проте першою і найголовнішою вимогою є відповідальність антибіотикотерапії, а саме — використання антибіотика, ефективність якого до виділеного збудника доведена in vitro і який хворий приймає не менше доби. Це означає, що для мікробіологічного обгрунтування призначення препарату необхідно виділити та ідентифікувати мікроб з клінічного матеріалу, довести його участь як збудника інфекційного процесу і визначити його чутливість до антибіотиків [2, 14].

Інфікувати кістково-м’язову тканину у разі травми чи операції можуть різні види мікроорганізмів ендогенного чи екзогенного походження [2, 15].

Табл. 1 Мікрофлора виділень за гнійних ускладнень переломів довгих кісток кінцівок, внутрішньосуглобових переломів та гематогенного остеомієліту у дорослих

Ендогенні інфекції зумовлюються мікроорганізмами, які вегетують на слизових оболонках, на поверхні або в глибоких шарах шкіри, активних осередків запалення. Вважають, що хірургічні інфекції у 32–50 % випадків мають ендогенне походження. Інфекція часто реалізується на фоні супресії загального або місцевого антибактеріального імунітету. Сильними супресорами імунітету є сама травма, металоконструкції, ендопротези, наявність до травми чи операції осередку умовно-патогенних мікроорганізмів у будь-якому органі.

Головними збудниками гнійних ускладнень переважно ендогенного походження є золотистий стафілокок, Str. pyogenes, E. coli, P. mirabilis, Mycobacterium spp., неспорогенні анаероби, актиноміцети. З мікроорганізмів, що в останнє десятиліття стали відомі як збудники раневої інфекції, остеомієліту, септичного артриту, можна виділити аероби Corynebacteium haemolyticum та hoffmanii, Eikenella corrodens, Haemophilus aphrophilus, Kingella kingae, Moraxella osloensis та анаероби Propionibacterium acnes, Capnocytophaga ochracea, Fusobacterium necrophorum. Вони вегетують переважно у ротовій порожнині, періодонті, глибоких шарах шкіри, кишковому та сечовидільному трактах здорової людини.

Розвитку ендоінфекції сприяють імунодефіцит, дитячий вік, ортопедичні та судинні операції, травми та операції в ротовій порожнині, попередня антибіотикотерапія препаратами широкого спектра дії. Особливо актуальним ендогенне інфікування є для хворих з тяжкими і множинними травмами або тяжким перебігом післяопераційного періоду (післяопераційний шок, загальна інтоксикація, приховані гематоми тощо).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок