Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> реферат на тему: Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція

Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція / сторінка 3

Назва:
Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,13 KB
Завантажень:
63
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Першими місцевими ознаками є відчуття тупого розпираючого болю в рані, відчуття тиску пов'язки, якщо рана локалізується на нозі чи руці, зменшення ексудації в рані та зміна кольору рани з червоно-рожевого на сірий, поява набряку навколишніх тканин, зокрема проксимальніше від рани. Загальні явища в ранній період — це відчуття слабкості, стурбо-ваність, збудження (пізніше депресія), значна тахікардія, що не відповідає температурі тіла. Частіше температура субфебрильна, рідше — феб-рильна. Місцеві зміни мають фазний перебіг, прогресуючи від початкових ознак — обмеженої газової флегмони (рання фаза) через газову флегмону до гангрени.

У разі запізнілої медичної допомоги — несвоєчасного виконання хірургічного втручання, зокрема хірургічної обробки рани чи ампутації, або взагалі у разі неконтрольованого перебігу захворювання поширення некротичних змін веде до інвазії мікроорганізмів у кровообіг, розвитку анаеробного сепсису та смерті хворого.

У стадії анаеробної флегмони, як обмеженої, так і ще більшою мірою поширеної, рана стає сіро-брудною, сухою (при газовій) чи вологішою (при газово-некротичній формі), з малою кількістю серозно-геморагічного чи каламутного смердючого ексудату. М'язи в рані втрачають блиск, стають сірими, або геморагічними, нипинаються в рану. Навколо рани тканини набряклі. Внаслідок стискання набряком судин шкіра далеко за межами осередку стає блідою, на ії поверхні помітні синюваті смуги вен. При пальпації набряклих тканин навколо рани відчувається крепітація.

За поширення інфекції в тканинах розвиваються міонекроз, некроз м'язів (окремих чи груп) та гангрена. Некроз м'язів та судин призводить до крововиливів, розкладання гемоглобіну та появи на поверхні шкіри уражених зон кінцівок чи тіла пухирів та розсіяних плям (ландкарт-ного типу) багрово-синього та буро-жовтуватого (бронзового), інколи жовтувато-зеленуватого кольору ("цвітіння синця"). Через це зміни кольору шкіри називають "забарвленням осіннього лісу".

У разі переважної локалізації анаеробної інфекції на ногах міонекроз швидко поширюється, спричинює тромбоз магістральних артерій та гангрену ноги чи, рідко, ніг. На артеріях ноги зникає пульс (периферійне від рани), нога стає холодною, темно-синьою чи навіть чорно-синьою.

Рана при гангрені стає темно-брудною, некротичною, смердючою. Загальний стан хворого, що значно порушується вже в стадії флегмони (емоційне пригнічення, субфебрильна температура тіла, тахікардія, втрата апетиту, сухість слизової оболонки, язика та наліт тощо), при розвитку поширеної флегмони, а особливо міонекро-зу та гангрени, різко погіршується. Підвищується температура тіла до фебрильних цифр (38—40 °С), спостерігається виражена інтоксикація (відсутність апетиту, депресія, жов-тяничність склер, сухий обкладений сірим нальотом язик, диспепсичні явища, тахікардія, низкий артеріальний тиск, лейкоцитоз, низький діурез, прогресуюча анемія, пасивність).

Розвиток сепсису характеризується поглибленням загальних явищ інтоксикації та розвитком токсичного шоку.

Клінічний перебіг захворювання може бути блискавичним, мати швидкий чи повільний перебіг, а за тяжкістю — дуже тяжким, тяжким та середнього ступеня тяжкості.

У переважній кількості випадків анаеробна інфекція має перебіг тяжкої міонекротичної форми. Лише у невеликої кількості хворих інфекція обмежується ураженням лише над-фасціальних (епіфасціальних) м'яких тканин, власне сполучної тканини (підшкірної основи, судин, поверхневої фасції), тобто розвитком анаеробної флегмони чи, за терміно-логією деяких західних авторів, — анаеробним целюлітом (з газоутворенням чи без нього). Ця форма, на відміну від міонєкротичних форм з притаманним їм головним чином некротичним процесом, перебігає з чіткими ознаками також запального процесу — лейкоцитарною інфільтрацією тканин навколо осередку з явищами фагоцитозу. Перебіг такої форми інфекції значно легший, а прогноз для хворих сприятливий.

Діагностика анаеробної інфекції грунтується, головним чином, на клінічних проявах захворювання — місцевих ознаках та загальних, системних порушеннях. Місцеві ознаки—це зміна вигляду самої рани, набряк тканин навколо неї та за її межами, зокрема проксимальніше від неї, якщо йдеться про головну локалізацію інфекції — кінцівки, особливо ноги, крепітація в тканинах навколо осередку, мізерні смердючі виділення з рани буро-брудного кольору (за відсутності в асоціації гнильних мікроорганізмів запах виділень неприємний, нагадуює запах квашеної капусти чи несвіжого сиру). Нерідко м'язи випинають із рани, мають вигляд вареного м'яса або темно-геморагічний колір, на шкірі з'являються багрово-синюшні та "бронзові" плями ландкартного типу та пухирі. В тка-нинах на рентгенограмі помітний газ (чарунчаста ніздрювата структура клітковини та скупчення газу в м'язах; іноді — у вигляді ялинки).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Клостридіальна (споротворча) анаеробна інфекція

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок