Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> реферат: Кульбаба лікарська Taraxacum officinale Web. et Wigg

Кульбаба лікарська Taraxacum officinale Web. et Wigg / сторінка 2

Назва:
Кульбаба лікарська Taraxacum officinale Web. et Wigg
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,63 KB
Завантажень:
31
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
У дикому стані поширений у Хабаровському і Приморському краях, де зустрічається на гірських схилах під покривом кедрово- і ялицево-широколистяних лісів.

Хімічний склад остаточно не встановлений. Основною діючою речовиною вважають комплекс глікозидів, але жоден з них досі детально не вивчений. Є вказівки на наявність в ньому сапоніну стероїдної будови. Крім того, виявлено жирну олію, пектинові речовини, цукор, крохмаль, ефірну олію панацей, вітаміни В, і В2. Для женьшеня характерний значний вміст фосфатів у золі, а також сполук сірки і мікроелементів (калій, кальцій, магній, натрій, залізо, алюміній, кремній, барій, марганець тощо).

Препарати з женьшеня стимулюють діяльність центральної нервової і ендокринної систем, є тонізуючим засобом. Клінічні дослідження підтвердили можливість їх застосування при перевтомі, захворюваннях нервової системи та деяких інших патологічних станах.

У культурі женьшень рекомендується вирощувати на некрутих схилах під покривом лісу або на відкритих ділянках. Найбільш сприятливі для цього сухі широколистяні ліси, в яких зустрічаються хвойні дерева і папороть. Грунти — бурі лісові, добре дреновані, із значним шаром гумусу. Спочатку вирощують розсаду. Під розсадник відводять ділянку на високородючих супіщаних або суглинкових грунтах, чистих від бур'янів, не заражених шкідниками і хворобами, яка не затоплюється і добре захищена від вітру. Насіння висівають на відстані 2 см одне від одного на глибину до 4 см, ширина міжрядь — 10 см. За тиждень до появи сходів грядку затінюють. Для цього виготовляють спеціальні каркаси, на які кладуть щити або трав'яні мати завдовжки 1,5 і завширшки їм.

Товарну цінність мають 5—б-річні корені, які викопують у вересні — жовтні (після відмирання надземної частини рослин). Оскільки корені женьшеня дуже швидко гниють, зразу ж після викопування їх миють і сушать, розсортувавши на великі, середні та дрібні, після чого обробляють парою при температурі 80 °С. При цьому великі витримують протягом 1 год 50 хв, середні — 1 год 20 хв, дрібні — 1 год. Потім корені розкладають тонким шаром і витримують при температурі 50—60 °С до повітряносухого стану.

Шипшина собача

RosacaninaL.

Палеоботаніки встановили, що близько 40 млн. років тому шипшина росла на нашій планеті. Плоди цієї рослини з лікарською метою люди почали використовувати близько 5 тис. років тому.

Шипшина собача — кущ 1,5—2,5 м заввишки з дугоподібнозвислими гілками, вкритими міцними гачкуватими Шипами. Молоді пагони заленувато-червоні, з шилоподібними шишками і щетинками. Листки чергові, непарноперисті, з сімома, рідше дев'ятьма листочками (10—16 мм завдовжки і 6—12 мм завширшки). Останні з обох боків голі, овально-видовжені, пилчасті, прилистки довгі, зрослися з черешком.

Квітки поодинокі, рідше зібрані у щиткоподібні суцвіття, оточені приквітками. Чашолистків п'ять, вони перисторозсічені, після цвітіння спрямовані вниз, а незадовго до достигання плодів частково відпадають. Віночок (до 5 см у діаметрі) рожевий або біло-рожевий, з п'ятьма вільними пелюстками. Квітколоже увігнуте, тичинок і маточок багато. Плоди ягодоподібні (18—20 мм завдовжки), червоно-рожеві, різні за формою, з численними волосистими сім'янками.

Росте в рідких лісах, на узліссях, вирубах, трав'янистих схилах, по берегах річок, узбіччях доріг і на пустирях. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у серпні — вересні.

З усіх рослин шипшина містить найбільше вітамінів. У ній є вітамін С (500—4800 мг%), каротин, рибофлавін, вітаміни В2, Р, К, Е, солі кальцію, калію, магнію, заліза, фосфору, лимонна та яблучна кислоти, цукри, фітонциди, ефірна олія, дубильні речовини.

У науковій медицині плоди застосовують при хворобах печінки і жовчного міхура як полівітамінний засіб. З них виготовляють холосас (згущений водний екстракт плодів шипшини з цукровим сиропом). У народній медицині вживають при хворобах печінки, нирок, сечового міхура, серця, підвищеній кислотності шлункового соку, туберкульозі легень, гіпертонії. Пелюстки, зварені з медом, рекомендують при рожистих запаленнях шкіри, відвар коренів — при каменях у нирках і гіпертонії, гілки — при дизентерії та розладах шлунково-кишкового тракту.

Плоди шипшини використовують також у харчовій промисловості. З них готують варення, джем, пастилу, пюре, повидло, безалкогольні напої, чайно-кавові сурогати.

Шипшина має важливе значення в декоративному садівництві як підщепа для вирощування садивного матеріалу культивованих сортів.

Розмножують як насінням, так і вегетативне (зеленими стебловими і кореневищними живцями, відсадками, паростками та поділом куща). Насіння звичайно висівають восени на глибину 2 см в підготовлену грядку садової шкілки. Ширина міжрядь — 20—22 см. Норма висіву — 2 г чистого насіння на 1 м погонної довжини. Спостереження показали, що воно починає проростати в травні наступного року. Догляд за посівами полягає в розпушенні міжрядь та прополюванні. Дворічні саджанці пересаджують на постійне місце.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Кульбаба лікарська Taraxacum officinale Web. et Wigg

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок