Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень

Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень

Назва:
Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
41,08 KB
Завантажень:
27
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Загальні положення

Всі пацієнти з системним червоним вовчаком (СЧВ) потребують поінформованості, диспансерного спостереження через складність та непрогнозованість перебігу захворювання. Система інформування пацієнта та його сім’ї спрямована на те, щоб забезпечити хворого необхідною інформацією і соціальною підтримкою з акцентом на розширення можливостей його працездатності і самообслуговування. Всім пацієнтам рекомендується зменшити вплив на організм фізичних факторів, що включає, зокрема, постійно контрольовану мінімізацію сонячної експозиції та використання сонцезахисних кремів. Необхідно дотримуватися дієти для попередження розвитку ожиріння, остеопорозу, гіперліпідемії.

Рутинні лікарські огляди, включаючи гінекологічне обстеження, консультацію стоматолога, а також офтальмологічна оцінка (особливо у пацієнтів, які приймають глюкокортикоїди та антималярійні препарати), є дуже важливими при даному хронічному системному захворюванні. Такі профілактичні заходи, як імунізація (гепатит В, Haemophilus influenzae, грип, комбіновані вакцини), як і використання гормонзамісної терапії, мають бути координовані ревматологом або лікарем, у якого спостерігається пацієнт. Оскільки серцево-судинна патологія є основною причиною довготривалої захворюваності та смертності серед пацієнтів з СЧВ, особлива увага має приділятися ідентифікації і контролю серцево-судинних факторів ризику.

Сонцезахисні креми. При впливі ультрафіолетового опромінення у пацієнтів з СЧВ можуть виникати шкірні та системні прояви загострення хвороби, тому такі хворі повинні постійно забезпечувати свій захист від сонячного опромінення. Для цього рекомендовано захисний одяг (який покриває більшість поверхні тіла), використання сонцезахисних кремів (з фактором протекції більше 15) при кожному виході на відкритий простір, повна заборона приймати сонячні ванни.

Місцеві глюкокортикоїдні препарати. Для місцевої дії на уражені ділянки використовують глюкокортикоїди у формі крему, мазі тощо. Для використання на стероїд-чутливих ділянках (зі схильністю до атрофії, особливо на обличчі) перевага надається використанню глюкокортикоїдів середньої активності, а не сильнодіючих. У випадку застосування сильніших глюкокортикоїдів рекомендується циклічне їх використання.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) іноді корисні для контролю симптомів лихоманки, артриту і серозиту легкого ступеня у пацієнтів з СЧВ. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку гепатиту при прийомі саліцилатів і асептичного менінгіту — при прийомі ібупрофену в даної категорії хворих. Крім того, подібні реакції можуть викликатися й іншими НПЗП. Вони можуть призводити до гіпертензії (або зменшувати активність антигіпертензивних засобів), периферичних набряків і погіршувати функцію нирок у пацієнтів з СЧВ. Щодо інгібіторів ЦОГ-2, то остаточно не встановлено, чи мають вони переваги у пацієнтів з СЧВ за ступенем безпеки.

Антималярійні препарати (гідроксихлорохін) полегшують шкірні і суглобові прояви СЧВ, попереджують загострення та появу інших симптомів хвороби. Вони також можуть знижувати відчуття втоми і рівні ЛПНГ.

Оральні глюкокортикоїди. Пацієнти з СЧВ легкого ступеня тяжкості зазвичай не вимагають системної глюкокортикоїдної терапії, однак у деяких хворих не вдається досягти достатнього рівня якості життя без їх використання. В цих випадках оральні глюкокортикоїди призначаються щоденно або через день у дозі, еквівалентній 10 мг або менше преднізону. Необхідно пам’ятати про можливі побічні ефекти цієї терапії (остеопороз, інфекції).

СЧВ легкого ступеня тяжкості

Лікування СЧВ легкого ступеня тяжкості відбувається за такою схемою:

1. Поінформованість пацієнта:

- постановка реальних задач;

- уникання надлишкового ультрафіолетового опромінення;

- попередження перенавантажень;

- рання ідентифікація симптомів та ознак загострення;

- забезпечення належного комплаенсу при лікуванні;

- дотримання лікарських рекомендацій.

2. За необхідності — знеболююче лікування.

3. Якщо потрібно — НПЗП, однак слід пам’ятати про небажані побічні ефекти: шлунково-кишкові ерозії/ виразки/ кровотечі, зниження функції нирок, підвищення рівнів ферментів печінки, асептичний менінгіт.

4. Призначення глюкокортикоїдів місцевої дії для лікування шкірних проявів СЧВ (застереження: уникати використання сильнодіючих глюкокортикоїдів у ділянці обличчя понад кілька діб).

5. Місцеве використання сонцезахисних кремів (рекомендований мінімальний рівень захисного фактора — 15).

6. Повний спокій і відпочинок на початку загострення.

7. Антималярійні препарати (найчастіше використовується гідроксихлорохін, 200–400 мг/добу) (застереження: якщо терапія продовжується понад 6 місяців, пацієнт потребує обов’язкового щорічного офтальмологічного обстеження).

8. Глюкокортикоїдна терапія в низьких дозах (доза не перевищує еквівалента 10 мг преднізону).

СЧВ тяжкого ступеня

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок