Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Медицина і ти

Медицина і ти

Назва:
Медицина і ти
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,31 KB
Завантажень:
25
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Ми виходимо на вулицю і здаємося собі безсмертними та невразливими. Ми і подумати не можемо про те, кому саме сьогодні призначено потрапити під машину чи провалитися у відкритий люк. Навряд чи існує яка-небудь життєва ситуація, не здатна ускладнитися нещасливим випадком. Іноді це безглузда випадковість, іноді—результат легкодумства. Однак кожний може намагатися уникнути ситуацій, що неодмінно спричиняють травматизм.

Травматизм у наш час являє собою найбільш серйозну соціальну, економічну й медичну проблему. Проблема дитячого травматизму хвилює всі економічно розвинуті країни світу.

Соціальні й психологічні наслідки травм і нещасливих випадків для сім'ї величезні. Жодна важка травма не проходить для дитини безслідно. Наслідки травм призводять і до косметичних дефектів, що впливають на психіку, і до серйозних змін різних систем організму (нервової, кістково-м'язової), що впливає надалі на вибір професії.

Здебільшого травми — це не просто випадок, а результат неправильної поведінки людини. Попередити травми допоможуть батьки, особливо в перші роки життя дитини. Насамперед, саме вони повинні пояснити, чим небезпечні травми та їх наслідки.

Але от дитина пішла в школу, батьки не супроводжують її на кожному кроці. Та й сама дитина вже багато чому навчилася, подорослішала. І все-таки можливість одержання нею травми ще велика.

Почавши відвідувати школу, дитина проводить там значну частину дня, однак більшість травм діти одержують у вільний від школи час, в основному, в ігрових ситуаціях, як правило, у рухливих іграх. Часто бувають падіння, переломи.

Підвищення небезпеки травм під час гри в цьому віці можна пояснити в такий спосіб. По-перше, гра стає колективною. По-друге, у грі для дитини вже важливий результат, тоді як для дошколят цікавий сам процес гри. Нерідко занадто сильне прагнення до досягнення мети афективне забарвлює поведінку дитини. Емоційно-афективний фактор підсилюється ще і тим, що в процесі гри діти пов'язані реальними взаєминами, а не ігровими, як це було раніше. Усе це призводить до того, що дитина втрачає контроль над собою, занадто захоплюється грою, вже не може передбачати небезпеку.

Але як же уникнути цих нещасть? Адже заборонити дітям бігати, грати з однолітками неможливо, до того ж це було б і неправильно. Не слід, однак, забувати про те, що дуже часто джерелом травми стає одноліток вашої дитини.

Поведінка дитини нерідко спричиняє виникнення травмонебезпечної ситуації. Хоча вона найчастіше свідомо не ставить собі за мету скалічити товариша чи заподіяти йому шкоди, але, граючись, забуває, що його оточують такі ж, як він, діти, яким можна заподіяти біль чи нанести фізичну травму. Якщо той, хто потрапив у подібну ситуацію, вчасно встигає зорієнтуватися і почати необхідні дії, травми може і не бути. Але з певного моменту вона стає неминучою. Ця неминучість випливає з основної характеристики таких ситуацій—несподіванки. Для постраждалого дії винного виявляються несподіваними, і він не встигає підготуватися та відреагувати на них належним чином: відвернутися, відскочити, захиститися.

Як правило, діти травмують однолітків у процесі гри. Однак якщо в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці це результат випадкових дій, то з віком у самому змісті гри з'являється елемент фізичного насильства, можливість нанесення фізичної шкоди оточенню. Ігри старших дітей, що призводять до травми, ще серйозніші, їх мета у тому, щоб завдати біль іншому, показати свою фізичну перевагу. Звідси випливає, що виникнення травм цього типу залежить від ставлення дітей до своїх однолітків, яке формується в них із раннього дитинства. Щоб уникнути нещасливих випадків необхідно виховувати в дитині поважне ставлення до однолітка, щоб він не заподіював йому зла. Важливо, щоб у дитині жило добре ставлення до оточення. І виховання цього повинно починатися із раннього дитинства.

У міру дорослішання дитини, її формування, змінюється і тип її поведінки. Наприклад:

* у 11—12 років відбувається перехід від дитинства до дорослості —один з найцікавіших і складних періодів у житті дитини. В організмі дитини відбуваються бурхливі зміни, що викликають різкі зміни в емоційній сфері юної людини. Усім добре відомо, як міняється характер у підлітків: учора—такий слухняний і ласкавий, сьогодні — дратівливий і грубуватий.

* у віці 12—13 років діти, на вигляд такі подорослішалі й сильні, насправді швидко стомлюються, стають вразливими й плаксивими. Травми в цьому віці досить часте явище, і пов'язані вони, як правило, з необережністю, неуважністю, нехтуванням правилами безпеки. Звідси—численні порізи, забиті місця, удари, опіки, нерідкі переломи кінцівок і струси головного мозку. Щоб уникнути травм, що відбуваються через необережність, необхідно підтримувати здоровий режим.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Медицина і ти

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок