Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Місцева та загальна реакції на інфекцію. Клініка та діагностика

Місцева та загальна реакції на інфекцію. Клініка та діагностика

Назва:
Місцева та загальна реакції на інфекцію. Клініка та діагностика
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,37 KB
Завантажень:
41
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Розвиток інфекції, як ранової, так і інфекційних хірургічних захворювань, супроводжується місцевими та загальними клінічними проявами й симптомами, а також низкою змін у організмі. Місцеві ознаки зовнішніх форм інфекції — це класичні прояви запалення, а саме: почервоніння шкіри, гіперемія (rubor), набряк чи припухлість тканин (tumor), підвищення місцевої температури (color), біль (dolor) та порушення функції (functiolaesa) ураженого органа. Інфікування супроводжується гіперемією тканин по краях рани, накопиченням і виділенням з рани в початковій стадії серозного, а пізніше гнійного чи гнійно-гнильного або навіть гншно-геморагічного ексудату. Гнійний ексудат, в якому, окрім рідини, що містить білок, яка просочується через стінку судин з крові, є велика кількість лейкоцитів та продуктів розщеплення загиблих клітин і мікробів. Запалення при нагноєних ранах або у разі хірургічних інфекційних захворювань спричинює інфільтрацію тканин ексудатом та нагромадження останнього в тканинах навколо вхідних воріт інфекції (інокуляція). Ексудат призводить до некрозу клітин у центрі осередку та їх розплавлення. Так формується в тканинах порожнина, наповнена гноєм, тобто абсцес або флегмона.

Екстравазальний ексудат навколо первинного осередку інфекції, хоч і сприяє деструкції, але за рахунок стиснення та блокування кровоносних і лімфатичних судин обмежує проникнення мікробів та поширення інфекції за його межі. Поряд із механічним об-меженням поширення мікробів та їх токсинів лейкоцити, що проникають з ексудатом до осередку, утворюють навколо нього так званий лейкоцитарний вал, що стає антибактеріальним бар'єром завдяки поглинанню лейкоцитами мікробів (фагоцитозу).

Другим бар'єром, який перешкоджає поширенню інфекції, гнійного запалення, є розростання (внаслідок гіпоксії в інфільтрованих тканинах) навколо осередку сполучнотканинної оболонки, так званої гнійної мембрани (membrana piogenica). Вона перетворює місцевий осередок інфекції на обмежену форму — абсцес або абсце-дуючу флегмону.

Проте у багатьох випадках гнійної інфекції місцевих механізмів захисту з різних причин буває недостатньо (вони не встигають розвинутися внаслідок високої вірулентності мікробів чи масивності їх інвазії або через порушений імунний захист), і тоді мікроби та їх токсини поширюються по тканинах чи органах через лімфатичні та кровоносні судини, а також контактним шляхом (per contuitatem). Контактний шлях характерний для по-ширення інфекції з внутрішніх органів на навколишні тканини та органи, зокрема на серозні оболонки порожнин (черевна, грудна, черепа, суглобів). Так, у разі запалення червоподібного відростка чи жовчного міхура інфекційний процес нерідко поширюється на очеревину, спричинюючи перитоніт, а запальний процес в легенях (пневмонія, абсцес легень тощо), переходячи на плевру, ускладнюється плевритом.

Шлях поширення інфекції по продовженню спостерігається у разі інфекції в обмежених фасціальними листками тканинах та органах, в фас-ціальних мішках, якими у разі нако-пичення в них гнійного ексудату та підвищення тиску поширюється мікрофлора на далеку відстань від первинного осередку. Наприклад, при глибоких флегмонах шиї інфекція фас-ціальними проміжками поширюється на середостіння, зумовлюючи медіа-стиніт. Такий тип поширення інфекції призводить до розвитку масивних ("безмежних") флегмон, які без ін-тенсивного лікування можуть спричинити загальну інфекцію та смерть хворого. За своєчасного та енергійного лікування навіть дуже поширений інфекційний запальний процес (флегмона) може бути локалізований і ліквідований. У разі розвитку інфекції в підшкірній основі та шкірі класичні симптоми запалення добре помітні. Крім них, дуже часто спостерігаються такі ознаки, як флюктуація гнояка під час пальпації та рожеві смуги на шкірі, що йдуть від гнояка вгору — висхідний лімфангіїт, а також запальний набряк лімфатичних регіональних вузлів, рідше — ознаки запалення та тромбозу венозних судин. При гнильній та анаеробній неклост-ридіальній і особливо клостридіальній інфекції поряд із запальним процесом нерідко виявляють різко виражений, а іноді превалюючий, альтеративний некротичний компонент. Тканини, зокрема шкіра, підшкірна основа, фасції, м'язи на широкій площі бувають змертвілі, мають чорно-багровий або темно-сірий колір.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Місцева та загальна реакції на інфекцію. Клініка та діагностика

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок