Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій

Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій

Назва:
Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,30 KB
Завантажень:
32
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Імуноопосередковані гломерулопатії (ІОГП) — найчастіші патологічні стани нирок у клініці внутрішніх хвороб. Йдеться насамперед про первинний гломерулонефрит (гострий — ГГН, швидкопрогресуючий — ШПГН, хронічний — ХГН). У терапевтичних (нефрологічних) клініках лікують і хворих із системними хворобами сполучної тканини (найчастіше — з системним червоним вовчаком — СЧВ) у разі домінуючого ураження нирок, нерідко — у разі дебюту СЧВ у вигляді ГН. ІОГП можуть виникати як ускладнення інфекційного ендокардиту, як вторинна патологія у хворих на хвороби крові (мієло-, лімфолейкози, мієломна хвороба), при злоякісних пухлинах (паранеопластична нефропатія). Хворі зазначених категорій у разі прихованого перебігу первинної хвороби, її дебютної маніфестації у вигляді сечового або нефротичного синдрому тільки на етапі диференціальної діагностики можуть перебувати у віданні терапевта (нефролога). З уточненням діагнозу (з'ясування походження ниркових симптомів) хворі повинні лікуватися у відповідних спеціалізованих відділеннях. Успішне лікування первинної хвороби, сприяючи зниженню (зникненню) антигенемії, може супроводжуватися зменшенням проявів ГН.Перш ніж перейти до викладу патогенетичного лікування ІОГП, зауважимо, що питання їх етіотропної терапії в медичній літературі не ставиться як безперспективне.

Основними ланками запального процесу при ІОГП, на які з більшим чи меншим ефектом можна вплинути за допомогою патогенетичних підходів у лікуванні, є: значні відхилення в імунному гомеостазі хворого (утворення імунних комплексів з їх фіксацією на базальній мембрані капілярів клубочків або, в разі автоімунного механізму, утворення антитіл до базальної мембрани, інших структур ниркової паренхіми з подальшим каскадом активації та взаємодії цілої низки біологічно активних речовин); виникнення локальної, нерідко — й системної гіперагрегації та гіперкоагуляції; порушення мікроциркуляції, гемодинаміки, особливо внутрішньониркової з виникненням гіпертензії, в тому числі й внутрішньоклубочкової, що призводить до гіперфільтрації та протеїнурії (остання є наслідком підвищення проникності капілярів).Оскільки активне патогенетичне медикаментозне лікування може загрожувати побічною дією, небезпечними ускладеннями, слід зважувати активність хвороби, а отже — прогноз її перебігу, ефективність лікування, з одного боку, та протипоказання до певних медикаментів, ризик ускладнень при їх застосуванні — з іншого.

Ознаками активності ІОГП є: наявність нефротичного синдрому, ступінь протеїнурії, меншою мірою — еритроцитурія, лімфоцитурія, висота титру імунних комплексів, антитіл до базальної мембрани капілярів клубочків, трансаміназна активність сечі, ступінь екскреції фібронектину, 2-мікроглобуліну, а також ДНК-топоізомерази І і ІІа в біоптаті нирки, такі морфологічні типи ГН, як мезангіокапілярний, фокально-сегментарний склероз або гіаліноз, наявність екстракапілярної півмісяцевої проліферації у понад 50-60 % клубочків, грубі морфологічні зміни в тубуло-інтерстиціальному апараті нирки. Зазначені морфологічні зміни в нирковій паренхімі, а також старший вік хворих, тривалість хвороби, часті загострення, крім небезпеки швидшого прогресування ГН, прогностично несприятливі щодо ефективності лікування і частіше вимагають поєднання імунотропних (глюкокортикоїдів — ГК і цитостатиків — ЦС) та інших препаратів.

Перш ніж перейти до викладу можливостей медикаментозно-патогенетичного лікування ІОГП, варто вказати й на роль дієти як патогенетично зумовленого чинника лікування. Йдеться насамперед про квоту білка в харчовому раціоні (до виникнення ниркової недостатності), що має бути обмеженою до 1 г/кг маси тіла, особливо в разі гіпертензивної стадії ХГН. Деякі російські автори до сьогодні рекомендують режим голоду і спраги за умови нефротичного варіанту ГГН.

Це рекомендовано [7] не тільки з огляду на білок харчового раціону, що призводить до клубочкової гіперфільтрації, а отже — до збільшення протеїнурії та прискорення нефросклерозу, але й на хлорид натрію (кухонну сіль), який слід обмежувати (до 6-8 г/добу) хворим на гломерулопатії і періодично навіть вилучати у разі гіпертензії і порушення водного балансу. У разі нефротичного синдрому водний баланс має перебувати під контролем.

Застосування в нефрологічній практиці протизапальних препаратів нестероїдної природи, популярних при лікуванні ГН у 70–80-х роках минулого століття, не підтримується вченими світу, крім нефрологів Росії, які, вказуючи на можливу побічну дію (посилення еритроцитурії, підвищення артеріального тиску, виникнення азотемії), все-таки не обминають їх у рекомендаціях. Останнім часом вчені вказують на можливість застосування в нефрології, в тому числі при ГН, німесуліду — селективного інгібітора ЦОГ-2, позбавленого недоліків попередніх широковживаних індометацину, ібупрофену, диклофенаку та інших [2].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок