Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Первинні імунодефіцити у дітей: діагностика та лікування

Первинні імунодефіцити у дітей: діагностика та лікування

Назва:
Первинні імунодефіцити у дітей: діагностика та лікування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
47,22 KB
Завантажень:
79
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Імунодефіцити за своїм походженням можуть бути первинними (вродженими) та вторинними (набутими). Залежно від типу дефекту в імунній системі, вони поділяються на такі основні групи: дефіцит антитіл, клітинний імунодефіцит, комбінований імунодефіцит клітин та антитіл, дефіцит фагоцитозу, дефіцит комплементу. В Міжнародній класифікації хвороб та причин смерті (МКХ 10) клітинні імунодефіцити входять до комбінованих імунодефіцитів, тому що дефіцит клітин-регуляторів імунної системи призводить до розладів в інших ланках імунітету. На сьогодні відомо понад 100 нозологічних форм первинних імунодефіцитів, що мають особливості клінічних проявів та специфічні лабораторні ознаки. Частота основних груп імунодефіцитів представлена на рисунку 1 [8].

Частота первинних імунодефіцитів в Україні

Офіційна статистика імунодефіцитів в Україні не ведеться. За звітами головних обласних дитячих клінічних імунологів, у 2003 році під їх спостереженням перебувало 630 дітей з первинними імунодефіцитами (переважна більшість — з дефіцитом антитіл). За даними США (2002 р.), лише селективний імунодефіцит IgA зустрічається з частотою 1:700 населення, в Європі — 1:250. Виходячи з чисельності населення України, кількість пацієнтів з цим видом імунодефіциту в нашій країні становить не менше 20 000 осіб. Другий за частотою — загальний варіабельний імунодефіцит. За даними різних авторів, він зустрічається 1:50 000–1:100 000 і навіть 1:10 000. В Україні кількість цього імунодефіциту може сягати 1000 випадків. Тобто, в Україні існує багато ще не виявлених імунодефіцитів. Це пов’язане з тим, що лікарі першого контакту з пацієнтом — педіатри, сімейні лікарі, а також фахівці різних спеціальностей — мають низьку настороженість щодо первинних імунодефіцитів. Адже тривалий час вважалося, що, так як вторинні імунодефіцити зустрічаються частіше, ніж первинні, то останні можна не зустріти протягом всієї практичної діяльності.

Про низьку настороженість лікарів до первинних імунодефіцитів свідчить і пізнє їх виявлення, головним чином у 8–10 років. Діти помирають до встановлення діагнозу імунодефіциту, у них формуються незворотні морфологічні зміни в органах. Часто таким дітям виконуються недоцільні оперативні втручання (найчастіше видалення частки легень). На жаль, прикладів відсутності настороженості педіатрів щодо первинних імунодефіцитів можна навести багато. Наприклад, нами активно був виявлений пацієнт з хворобою Брутона, який практично постійно протягом 10 років свого життя лікувався в стаціонарі клінічної лікарні. Хлопчику було встановлено діагноз “імунодефіцитний стан” без його уточнення, періодично призначалися так звані імуномодулюючі препарати і лише при різкому погіршенні здоров’я — плазма. На момент встановлення діагнозу імунодефіциту у дитини вже було проведено лобектомію легенів. Хлопчик відставав у фізичному розвитку, у нього прогресували бронхоектази в легенях, розвинувся ентеровірусний деструктивний хронічний енцефаліт, від якого дитина померла.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Первинні імунодефіцити у дітей: діагностика та лікування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок