Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Принцип "насамперед не зашкодь"

Принцип "насамперед не зашкодь"

Назва:
Принцип "насамперед не зашкодь"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,33 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
У цьому дуже важливому етичному принципі лікарювання акцентується увага на обережності в словах і діях лікаря, необхідності піклуватися про збереження й стимулювання захисних сил організму хворого, створення зовнішніх і внутрішніх передумов для успішної боротьби з недугою. Цей принцип передбачає свідоме виключення з поведінки лікаря всього недоречного, необгрунтованого, висловленого чи зробленого поспіхом. Таким чином, йдеться про своєрідну випереджувальну тактику в програмуванні процесу терапії з ретельним урахуванням й усуненням обставин, які можуть погіршити стан хворого, зашкодити його фізичному, психічному і моральному стану.

З розвитком і вдосконаленням медичної науки межі суперечності між класичним принципом "не зашкодь" та новітньою деонтологічною настановою "активно втручайся" суттєво зміщуються в бік радикалізму. Виховання моральних якостей у сучасних лікарів бажано спрямувати, з одного боку, на максимальне посилення фахової активності, виходячи з науково-технічних досягнень новітньої медицини, а з іншого — на виховання пересторог антифізіологічним вчинкам щодо хворого, з неодмінним пріоритетом науково доцільного й морально дозволеного. Отже, ефективність професійних кроків у медицині завжди треба обґрунтовувати з точки зору не тільки вимог і потенціалів науки, але й враховувати кредо професійної етики — стався до хворого немов до ближнього свого. На жаль, поки в медицині такий моральний вектор аж ніяк не є наскрізним. Можна навести чимало прикладів, коли хворим призначали без нагальної клінічної необхідності складні, ризиковані й болісні діагностичні обстеження та маніпуляції, котрі могли призвести до серйозних ускладнень, інколи безпосередньо загрожували життю хворих.

У цьому сенсі методи комп'ютерної томографії та термографії, ультразвукове дослідження, допплєрографія та інші неінвазивні діагностичні методи за своєю сутністю відповідають позиції — "не зашкодь". Існують, проте, ситуації, де складні маніпуляції життєво необхідні, йдеться, зокрема, про катетеризацію центральних судин, що потребує високої професійної вправності. У таких випадках лікар, навіть зі стажем роботи, якщо не досить впевнений щодо своєї вправності у виконанні процедури, повинен звернутися до досвідченішого колеги, керуючись постулатом мінімального ризику.

Знаменно, що приблизно до такої самої колізії звертається лікар-письменник В. В. Вересаєв у славетних "Записках лікаря". Ідеться про операцію трахеотомії.

"З першим розрізом , який я провів по білій, пухкій горлянці дівчинки, я відчув, що не в змозі подолати хвилювання, руки мої трохи тремтіли.

. Я зрештою дістав зондом трахею, похапцем розриваючи ним клітчатки й відсторонюючи набряклі вени. Разом з диханням я фіксував трахею дівчинки гачком й розрізав; з розрізу слабко зашурхотіло повітря.

— Розширювач!

— Я ввів у рану інструмент, слава богу, нарешті кінець!

Але з-під розширювача не було чути того характерного шуму, який свідчить про вільний вихід повітря із трахеї.

— Ви мимо ввели розширювач, у середостіння! — раптом нервово вигукнув Стратонов. Я більше занепокоївся. Глибока рана весь час наповнювалася кров'ю, яку сестра милосердя швидко висушувала ватною кулькою, на дні кров пінилася від повітря, яке виходило із розрізаної трахеї. Сестра милосердя стояла із стражденним обличчям, доглядальниця, яка тримала ноги дівчинки, опустила голову, аби не бачити".

Тут варто відзначити атмосферу співчуття оточуючих до хворої, якій завдано додаткової травми внаслідок невправності лікаря. Зовсім неприпустиме — страждання хворих в атмосфері наявної чи мимовільної байдужості медичного персоналу. Це, зокрема, стосується хворого, якого готують до оперативного втручання або транспортують до операційної: сторонні розмови в його присутності, нехтування цнотливістю пацієнта й особливо пацієнтки, врешті-решт неувага до прохання людини вкрити її ковдрою, інші подібні обставини, коли фактично нехтуються обов'язкові елементи лікарської етики, шкодять хворому.

Необхідність думати насамперед про інтереси хворого повинна охоплювати всю практичну панораму лікарювання, аж до термінальних станів. Повчальний зразок такої деонтологічно й етично спрямованої поведінки лікаря — на сторінках роману лікаря-письменника Михайла Булгакова "Біла гвардія". Ідеться про обстеження тяжкопораненого лікаря Олексія Турбіна.

"Щось у грудях у Турбіна заклало, . й дихав він з присвистом . Але професор нічого не став більше робити.

Він зняв халат, обтер вологими ватними кулями руки й ще раз подивився в обличчя Турбіна. Синя тінь густішала біля складок губ та носа.

— Безнадійний, — дуже тихо сказав на вухо іншому лікареві професор. — Ви, докторе Бродович, залишайтеся біля нього.

— Камфору? — спитав Бродович пошепки.

— Так, так, так!

— По шприцу?

— Ні, — подумав, — відразу по три грами . Я ще приїду ."

Навіть у стані близької агонії хворого професор залишається вірним принципові — не зашкодь, навіть необережним словом.

Зробимо деякі підсумки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Принцип "насамперед не зашкодь"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок