Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Синдром подразненої товстої кишки

Синдром подразненої товстої кишки

Назва:
Синдром подразненої товстої кишки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,49 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Визначення. Синдром подразнення товстої кишки – комплекс функціональних кишкових порушень, тривалістю більше трьох місяців, що включає в себе болевий синдром, який зменшується після акту дефекації, диспепсичні розлади (метеоризм, вурчання, проноси або закрепи чи їх чергування), відчуття неповного звільнення кишківника (Thomson, Jreed, Drossmon, 1992).

Етіологія. При відсутності морфологічних змін товстої кишки.

Серед факторів, що призводять до розвитку даної недуги ведуче місце займає нервово-психічний. Для таких хворих характерні депресія, високий рівень тривожності, іпохондричні стани, схильність до педантизму, регідність і недовірливість, фіксація на відчутті вини. Важливою є дисфункція вегетативної нервової системи. При цьому виявляється гіперреактивність як симпатичної так і парасимпатичної систем. Вплив парасимпатичного відділу проявляється у формування м’язевого скорочення, симпатичного відділу – розслаблення. Значну роль у виникненні даної недуги мають особливості харчування, зокрема недостатня кількість в раціоні харчових волокон, відмова від повноцінного сніданку, режиму харчування, сухоїдіння.

Серед причин виникнення синдрому подразненої товстої кишки певне значення займають малорухомий спосіб життя, супутні гінекологічні та урологічні захворювання, певні фізіологічні стани (вагітність). Не виключена роль спадковості у розвитку цієї недуги, на що вказують поодинокі дослідження, в яких доказано, що у 1/3 людей з цією патологією дискинетичними розладами страждали і їх родичі. Початком виникнення синдрому може бути і перенесена гостра кишкова інфекція.

Патогенез. В основі патогенезу СПТК лежить підвищена чутливість рецепторів стінки товстої кишки до розтягнення і, як наслідок, болю і не- приємних відчуттів при більш низькому порозі збудливості, ніж у здорових. Окрім того, встановлено вплив ендогенних опіоїдних пептидів – енкефалінів, що виділяються в головному мозку на секрецію і моторику товстої кишки через опіатні рецептори. Інгібуючий вплив опіатів проявляється розслабленням гладкої мускулатури кишківника. В цьому процесі також бере участь серотонін. Крім того він гальмує всмоктування натрію в товстій кишці і стимулює секрецію калію, викликаючи водянисту діарею. При СПТК під дією сенсибілізуючих факторів, роль яких можуть виконувати інфекційні агенти, психоемоціональні стреси і інші, активується більше ніж в нормі кількість спінальних нейронів, та виділяється надмірна доза нейротрансміттерів, підвищується моторна активність кишки, що супроводжується болями.

Найбільш часто при СПТК виникає так званий гіперсегментарний гіперкінез, яка характеризується підвищеною активністю кишкової стінки з переважанням в спектрі хвиль низькоамплітудних сегментарних скорочень. Така моторика призводить до тривалої затримки кишкового вмісту в рамках окремих сегментів кишки і сповільнення транзиту. Даний тип моторики серед хворих СПТК зустрічається у 52% випадків. В 36% випадків СПТК спостерігається дистонічний гіпо- і акінез, для якого характерне різке зниження рухової активності, що супроводжується вираженим порушенням тонусу кишкової стінки і болевим синдромом. У 12% хворих появляється антиперистальтичний гіперкінез, для якого характерне посилення рухової активності з наявністю антиперістальтичних комплексів, що блокують переміщення кишкового вмісту в дистальному напрямку. Запальні зміни кишківника при СПТК слід розцінювати, як вторинні, внаслідок порушення складу і хімізму кишкового вмісту. Вони завжди поверхневі, в більшості зворотні в період ремісії, не схильні прогресувати в залежності від тривалості хвороби.

Тому суть СПТК визначають первинні дисрегуляторні функціональні розлади, а запальні зміни слизової – вторинні.

Окрім рухових СПТК властиві і секреторні розлади. Для нього найбільш характерна бродильна диспепсія з відхиленням рН кишкового вмісту до кислого. Прискорене його проходження призводить до того, що частина вуглеводів недостатньо розщеплюється і всмоктується. В товстій кишці вони під впливом мікроорганізмів розщеплюється, виникає дисбактеріоз. Надмірна кількість органічних і інших осмотично активних речовин сприяє транссудації і в подальшому і ексудації і розвитку запалення. Одночасно при цьому підсилюється газоутворення, що сприяє збудженню перистальтики кишківника, виникненню діареї, що чергується з закрепами.

В міжнародній класифікації хворіб 10-го перегляду синдром подразненої товстої кишки фіксується під шифром –К-58.

З врахуванням клінічної картини захворювання найбільш зручною є класифікація Weber Mellalum (1992), яка передбачає виділення трьох варіантів СПТК:

- з переважанням діареї (рідкий стілець більше 3-х разів на день, переважно в ранковий період, стілець з домішками слизу і залишків не- перетравленої їжі, відсутність діареї в нічні часи);

- з переважанням закрепів (відсутність стільця протягом 3-х і більше діб, відчуття неповного звільнення кишківника);

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Синдром подразненої товстої кишки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок