Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

Назва:
Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
271,10 KB
Завантажень:
72
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
СЕЧОСТАТЕВИЙ АПАРАТ

З огляду на те що сечові органи (organa uropoetica) та статеві органи (organa genitalia) мають спільні джерела розвитку, перебувають у тісному топографо-анатомічному зв'язку, а деякі частини їх є одночасно шляхом сечовим і статевим, їх описують звичайно разом.

До сечових органів належить нирка, основна функція якої — виділення з організму сечі, що є продуктом обміну речовин. Крім того, сюди відносять органи, які виводять сечу назовні: сечовід, сечовий міхур та сечівник (Рис. 1).

Нирка (геп) — парний, бобоподібної форми орган, який розміщується в позаочеревинному просторі, по боках хребтового стовпа. Маса кожної нирки 120—200 г.

На нирці розрізняють передню, більш опуклу, та задню поверхні, а також два краї: бічний, опуклий, та присередній. Верхній кінець нирки тупий, а нижній дещо загострений.

Рис. 1. Сечові органи:

1 — надниркова залоза; 2 — ліва нирка; 3 — діафрагма; 4 — ниркові артерія та вена; 5 — яечкова артерія; 6 — лівий сечовід; 7 — черевна частина аорти; 8 — ліва внутрішня клубова вена; 9 — сечовий міхур; 10 — пряма кишка; 11 — загальні клубові артерія та вена; 12 — клубовий м'яз (правий); 13 — нижня порожниста вена; 14 — поперечний м'яз живота; 15 — верхня брижова артерія.

На присередньому краї нирки є глибока вирізка. Це — ниркові ворота. В цьому місці в нирку входять ниркова артерія та нерви (у вигляді сплетення), а виходять ниркова вена, сечовід та лімфатичні судини.

Ворота нирки переходять у значну заглибину, оточену речовиною нирки. Це — ниркова пазуха, де розміщені ниркова миска (pelvis renalis), великі та малі ниркові чашечки (calices renales), а також судини і нерви. Всі ці елементи оточені жировою тканиною.

Зовні речовина нирки покрита волокнистою капсулою, яка легко знімається. Назовні від волокнистої капсули нирку з усіх боків оточує жирова капсула.

На фронтальному розрізі чітко видно, що речовина нирки складається з двох шарів: ниркової кори та ниркового мозку. Ниркова кора (cortex renis) світліша за нирковий мозок, займає всю периферію нирки і віддає в нирковий мозок відростки, які називаються нирковими стовпами.

Нирковий мозок (medulla renis) має голубуватий колір і складається з 16—20 пірамід. Основа пірамід обернена до ниркової пазухи. Верхівки двох, рідше трьох, пірамід, з'єднуючись між собою, утворюють сосочок, який виступає в маленьку ниркову чашечку. В зв'язку з цим сосочків у нирці 7—12, тобто менше, ніж пірамід. Кількість сосочків і малих ниркових чашечок однакова. На верхівці кожного сосочка є 15—20 отворів, крізь які виділяється сеча. Кілька маленьких чашечок, з'єднуючись між собою, утворюють велику ниркову чашечку. Великих чашечок може бути 2—3. Зливаючись між собою, великі чашечки утворюють ниркову миску.

Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон (Рис. 2). Вій включає в себе клубочок (glomerulus), оточений капсулою, покручені канальці першого порядку, петлю, покручені канальці другого порядку, прямі канальці та збірні трубочки. Судинний клубочок та його капсула називаються нирковим тільцем (corpuscula renis). У кожній нирці є понад 1 млн нефронів. Довжина одного нефрона 18—50 мм, а загальна довжина їх — 100 км То-пографічно нефрони поділяються на кіркові (близько 415 загальної кількості) та мозкові.

У речовині нирки дрібні артерії, поступово розгалужуючись, утворюють дві системи капілярів. Одні з них переходять у вени і служать для кровопостачання тканини нирки. Інші капіляри, утворені приносною артеріальною судиною, яка відходить від між-часточкової артерії, утворюють клубочок. З артеріальної крові, яка тече по ньому, шляхом фільтрації утворюється так звана первинна сеча. За добу її виробляється близько 100 л. Таким чином, усередину капсули судинного клубочка переходять майже всі складові компоненти крові, крім білків та формених елементів. В інших відділах нефрона з первинної сечі резорбцією її утворюється 1,0—1,5 л вторинної сечі, тобто тут з первинної сечі назад у кров всмоктуються вода, деякі солі та цукор. Вторинна сеча відтікає по збірних трубочках та сосочкових отворах у малі чашечки, а далі — у великі чашечки, ниркову миску та сечовід.

Рис. 2. Мікроскопічна будова нирки (схема):

Зліва — ниркова кора (1) та нирковий мозок (11), справа — окремий капілярний клубочок з капсулою клубочка та дальшими відділами нефрона; 1 — артерія; 2 — капілярний клубочок; 3 — капсула клубочка (справа розкрита); 4 — канадець нефрона; 5 — капілярна сітка, що оплітає канадець нефрона; 6 — вена; 7 — збиральна ниркова трубочка; 8 — сосочкові протоки.

Кров після резорбції в сосочку відтікає з нього по виносній судині. Останні, в свою чергу, поділяються також на сітку капілярів, які прилягають до покручених канальців. Тут кров з артеріальної перетворюється на венозну і відтікає у венули, а далі — у вени більшого діаметра і у вени нирки. Через нирку за одну годину протікає близько 40, а за добу — близько 1000 л крові.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Сечостатевий апарат. Сперматогенез та овогенез. Вікові, статеві та індивідуальні особливості сечостатевого апарату

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок